Перші поселення людей на
території сучасної області відомі ще в найдавнішому періоді кам'яного віку –
палеоліті. Виготовлені людиною понад 40 тис. років тому знаряддя праці виявлено
неподалік села Велика Бурімка Чорнобаївського району, а поселення мисливців на
мамонта в селі Межиріч Канівського району датується 20-15 тис. років до нашої
ери.
У західній частині регіону 6 тис. років тому набула поширення всесвітньо відома трипільська культура – одне з найбільш яскравих явищ стародавньої історії Європи. На території області відкрито понад 100 поселень трипільської культури, близько сотні городищ, поселень і курганних могильників скіфських часів.
Найбільші городища
зосереджувалися в басейні річки Тясмину – Пастирське, Шарпівське, Буда-Макіївське,
Мотронинське, які в VІІ ст. до н. е. вели торгівлю з античними містами-державами
Північного Причорномор'я. У лісостеповій частині кочували і власне скіфські
племена. У 1996 році поблизу села Рижанівки Звенигородського району досліджено
уціліле поховання вождя одного із скіфських племен.
Територія Черкащини входила до складу земель, де на початку нашої ери сформувалося ядро ранніх східнослов'янських земель, З писемних джерел відомо, що в ІV-VІІ ст. територію краю населяли племена могутнього союзу антів, пізніше – полян.
У часи існування Київської
Русі регіон відігравав важливу роль захисту південного кордону держави. У Х-ХІІІ
ст. укріплені міста-фортеці Воїнь, Родень, Канів, Корсунь одночасно були значними
центрами промислів, ремесел, торгівлі і культури. У 1144 році в Каневі
споруджено Успенський собор, який зберігся до наших днів і є цінною
історико-культурною пам'яткою.
Економічний і культурний розвиток краю перервала монголо-татарська навала, яка завдала землям Черкащини великих спустошень. Та, незважаючи на це, в ХІV ст. починається поступове відродження життя. У цей час Черкаси з прилягаючими територіями, як і більшість українських земель, переходять під зверхність Великого князівства Литовського. Після утворення у 1449 році Кримського ханства зростає їх захисне значення в обороні південних кордонів литовської держави.
Черкащина та, передусім Черкаси і Канів, стали центром формування українського козацтва, яке почало відігравати важливу роль у захисті населення від кримсько-татарської агресії і у боротьбі проти соціального та національно-релігійного гніту з боку шляхетської Польщі, під юрисдикцію якої перейшли землі регіону. Як організатори козацтва в історію увійшли черкаські старости Остафій Дашкевич і Дмитро Вишневецький.
В ХVІ-на початку ХVІІ ст.
краєм прокотилася хвиля козацько-селянських повстань, які переросли у найбільшу
національно-визвольну війну українського народу – Визвольну війну під проводом
Богдана Хмельницького та утворення Української козацької держави,
військово-політичним центром якої став Чигирин, який набув слави козацької столиці. Після згасання національно-визвольного
руху за Андрусівським договором 1667 р. лівобережна частина Черкащини відійшла
до Росії, а правобережна – до Польщі.
У ХVIII столітті
територія краю стала епіцентром гайдамацького руху, кульмінацією якого стало
повстання, відоме в історії як Коліївщина,
що вибухнуло у 1768 р. Ватажки цього повстання Максим Залізняк, Іван Гонта,
Йосип Шелест та інші були уродженцями краю.
Після третього поділу
Польщі і правобережна частина Черкащини відходить до Росії, утворивши крім
лівобережного Золотоніського повіту Полтавської губернії ще п'ять повітів Київської
губернії – Звенигородський, Канівський, Уманський, Черкаський і Чигиринський.
У ХІХ ст. в регіоні розвиваються галузі переробної промисловості, насамперед цукроварної, в 1876 р. через Корсунь і Смілу прокладається залізниця Київ – Одеса.
Соціально-економічні процеси супроводжуються активізацією суспільно-політичного руху. В першій половині ХІХ ст. частішають селянські виступи, а в 1870-х роках поширюється народницький рух.
У 1917-1920 рр. на території Черкащини на хвилі національного піднесення було встановлено владу УНР, гетьманату і Директорії, формувалися перші загони Вільного козацтва. Радянська влада утвердилася у 1920 р.
На початку 1920-х років
на території Черкащини замість повітів утворюються райони, які входять до
чотирьох округ – Уманської, Черкаської, Золотоніської і Шевченківської (центр –
Корсунь). Згодом залишається дві укрупнені округи – Уманська і Шевченківська
(центр – Черкаси).
Друга світова 1941-1945
років жорстоко прокотилася Черкаською землею. У роки Великої Вітчизняної війни
на різних фронтах воювали з гітлерівцями майже 300 тисяч черкащан. За проявлену
мужність і героїзм 139 земляків удостоєні звання Героя Радянського Союзу. На
черкаській землі у лютому 1944 р. відбулася вікопомна Корсунь-Шевченківська
битва, яка увійшла в історію як «Сталінград на Дніпрі». Центром партизанського
руху був Холодний Яр.
З утворенням області 7
січня 1954 р. тут виникли і почали розвиватися нові галузі – хімічна, текстильна,
машинобудівна, приладобудівна. В аграрному секторі економіки провідне місце
посідає вирощування зернових культур і цукрових буряків та багатогалузеве
тваринництво.