Утворена шляхом приєднання 20 південних районів Київської області, 6 районів Полтавської, 2 – Кіровоградської і 1 – Вінницької області.
Відповідно до
адміністративно-територіального поділу область складається з 4 районів –
Звенигородського (242 населених пунктів, 17 ТГ, адміністративний центр – м.
Звенигородка, площа становить 5,28 тис. кв. км.), Золотоніського (186 населених
пунктів, 11 ТГ, адміністративний центр – м. Золотоноша, площа – 4,25 тис. кв. км.),
Уманського (199 населених пунктів, 12 ТГ, адміністративний центр – м. Умань, площа
– 4,53 тис. кв. км.), Черкаського (244 населених пунктів, 26 ТГ, адміністративний
центр – м. Черкаси, площа – 6,88 тис. кв. км.), 16 міст, 14 селищ міського типу, 824
сільських населених пунктів (723 села і 101 селище).
В області 66 територіальних громад – 16 міських, 10 селищних, 40 сільських. Обласний центр – місто Черкаси, поділений на 2 райони – Соснівський і Придніпровський.
Чисельність населення, що проживає на території області, на 01 листопада 2022 року становила 1180,2
тисячі осіб. Частка міського
населення становить 57,0 відсотка, сільського – 43
відсотків. Черкаська область відноситься до числа
густонаселених. Її середня щільність – 55
осіб на 1 км. кв. території.
88 відсотків населення проживає
на правобережній частині області, на лівобережній – 12 відсотків.
Статевий склад населення характеризується перевагою
жіночого населення - 624,5 тисячі осіб або 57 відсотків. Чоловіків 532,6 тисячі осіб або 43 відсотки.
Середній вік чоловіків – 40,6; жінок –
46,2.
На 01.01.2022 в області проживало 398,0 тис. осіб пенсіонерів. На 1000 жителів припадало 343 пенсіонерів.
За національним складом на Черкащині проживають особи 130 етносів. Переважають українці і росіяни. Також в області проживають білоруси, татари, євреї, молдавани, вірмени, болгари, поляки та представники інших національностей.
Область розташована у центральній частині країни, в басейні середньої течії Дніпра. Межує на півночі з Київською (межа 340 км), на сході – з Полтавською (212 км), на півдні – з Кіровоградською (388 км) і на заході – з Вінницькою (124 км) областями.
Площа Черкаської області становить 20,9 тис. кв. км, що складає 3,5 % території держави (18 місце в Україні).
Територія області простягнулася із південного заходу на північний схід на 245 км, із півночі на південь – на 150 км. Крайня північна точка лежить неподалік від села Кононівка Золотоніського (у минулому Драбівського) району, південна – поблизу села Колодисте Звенигородського (у минулому Тальнівського) району, західна – біля села Коритня Уманського (у минулому Жашківського) району, східна – неподалік села Стецівка Черкаського (у минулому Чигиринського) району.
За математичними розрахунками географічним центром області є точка поблизу села Журавки Черкаського (у минулому Городищенського) району.
Після тривалих підрахунків у 2005 році було визначено, що географічний центр
України
розташований на північній околиці села Мар’янівка між містом Шпола і селом Матусів (нинішній Звенигородський район), на
честь чого спочатку була встановлена стела із червоного граніту, а у переддень 30-ї річниці Незалежності України відкрито унікальний артоб’єкт «Серце України».
Територія області в цілому рівнинна і умовно поділяється на дві частини – правобережну і лівобережну. Переважна частина правобережжя розміщена в межах Придніпровської височини з найвищою точкою області, що має абсолютну висоту 275 м над рівнем моря, подекуди горбиста, порізана ярами і балками (поблизу Монастирища). У прилягаючій до Дніпра частині правобережжя знаходиться заболочена Ірдино-Тясминська низовина, а також підвищення – Канівські гори. Низинний рельєф має лівобережна частина області, яка розташована в межах Придніпровської низовини.
Клімат регіону помірно континентальний. Зима м’яка, з частими відлигами. Літо тепле, в окремі роки спекотне, західні вітри приносять опади. Сприятливі кліматичні умови сприяють значному біорізноманіттю області.
Область розташована в центрі
України і займає вигідне географічне положення. По території протікає 1037
річок загальною довжиною близько 7,6 тис. км., найбільша з них – головна
водна артерія України річка Дніпро (в межах області – 150 км у довжину), 7 середніх
річок – Рось, Тясмин, Гнилий Тікич, Гірський Тікич, Супій, Ятрань, Велика Вись,
а також малі річки, струмки, ставки. У формуванні економіки придніпровське
положення області відіграє важливу роль. Більшість великих промислових
підприємств області, а також ряд міст (Черкаси, Сміла, Канів, Золотоноша)
знаходяться недалеко від Дніпра.
В області налічується 40
водосховищ, найбільшими є штучні водосховища: Канівське і Кременчуцьке. Під водою
знаходиться 166,3 тис. га, у тому числі під штучними водотоками – 2,5 тис. га, річками,
струмками – 3,8 тис. га, озерами, замкнутими водоймами, ставками – 18,5 тис.
га, штучними водосховищами – 111,0 тис. га. Відкриті заболочені землі
становлять 30,5 тис. га.
На Черкащині відомі всі види корисних копалин, добувають бентонітові, каолінові, палигорськітові глини (близько 400 родовищ), область має значні запаси мінерально-лікувальних вод типу «Миргородська».
Більше про корисні копалини області
Черкаська область має славне минуле,
витоки якого губляться у далеких віках.
Більше про історію Черкаського краю
Черкащина має свою символіку – Герб Черкаської
області та Прапор Черкаської області, затверджені рішенням обласної ради від 29
січня 1998 р. №15-3.
Авторами герба і прапора є заслужені
художники України Олександра і Микола Теліженки.
Герб Черкаської області (малий)
Герб області є синім геральдичним
щитом із зображенням золотого сонця і трьох колосків пшениці в динамічному русі
за напрямом руху Сонця, які завершують стебла, продовжуючи їх рух, утворюють
триєдину вінцеподібну форму навколо сонячного диску.
Сонце символізує космічний вогонь,
мужність, силу, синій колір – колір річки Дніпро і Славуту, колос – основу
життя; три колоси – динамічність, триєдність земного буття, прогресивний рух
вперед. Колоси також символізують так звану «Трипільську культуру» – стародавню
цивілізацію хліборобів на території України, і зокрема, Черкащини.
Герб Черкаської області (великий)
Складається з малого герба і
картуша, що його обрамлює. Картуш – це композиція щитоподібної загостреної
форми. Середні бокові частини картуша волютоподібно загнуті до центру. В нижній
частині картуша зображено схрещені шаблю та булаву. Краї середніх частин
картуша обабіч малого герба завершують лаврові вінки. Над ними із завитків
волют піднімаються вгору гнучкі стебла з кетягами калини та листя.
Посередині верхньої частини
картуша розміщене графічне зображення Т. Г. Шевченка у фас, вписане у
восьмигранний щит. Зображення – білого кольору на пурпуровому тлі. Навколо щита
з портретом розміщено гілки дуба з листям та жолудями. Разом вони утворюють
силует традиційної для картушів «корони». Весь картуш, за винятком зображення
Т. Г. Шевченка, монохромний, кольору металу: міді, бронзи, срібла.
Булава та шабля символізують
славне козацьке минуле Черкащини, державотворчу діяльність Богдана
Хмельницького. Лавр – символ слави. Волюти – праісторія зародження і розвиток.
Калина – найпоширеніший рослинний символ, виразник української ментальності. Образ
Т. Г. Шевченка – найвищий прояв таланту землі Черкаської, визнаний у всьому
світі; пророк і символ України, гордість і слава нашого краю. Дуб – символ сили
і незламності, а жолуді – надії на ріст і прогрес.
Прапор Черкаської області
Прямокутне полотнище синього
кольору, яке символізує небесну височінь, гідність. У центрі полотнища
розміщено двостороннє зображення Великого герба області. Краї трьох сторін
полотнища обрамлені жовтою бахрамою (четверта одягається на древко), у верхній
частині якого закріплено два шнури відповідно синього і жовтого кольорів з
кутасами золотистого кольору. Співвідношення ширини полотнища до його довжини
2:3.
За структурою
господарства область є індустріально-аграрною. У сукупному випуску товарів і послуг
питома вага промисловості становить 42%, в якій переважають харчова та хімічна
промисловість, машинобудування і металообробка становить 8%, легка
промисловість – 1,5%. У структурі сільського господарства рослинництво складає
62%, тваринництво 38%. Провідна зернова культура – озима пшениця, технічні –
цукрові буряки і соняшник. Серед галузей тваринництва виділяється скотарство
м'ясо-молочного напряму.
За час існування області помітні зміни відбулися у духовній сфері – стало більше вищих навчальних закладів та зросла кількість студентів в них, з’явилися нові типи закладів освіти. У 1957 році утворено Черкаський державний заслужений український народний хор. Починаючи з 1981 року на Черкащині започатковане Шевченківське літературно-мистецьке свято «В сім'ї вольній, новій», яке набуло міжнародного визнання.
Черкащина була і залишається історико-культурним
центром України. В області багато історичних та культурних об’єктів, які
відображають різні етапи розвитку історії і культури краю, життя і діяльність
відомих людей, мають мистецьку і наукову цінність. Серед них 55 музеїв, 7
історико-культурних заповідників: Шевченківський національний заповідник у Каневі, Національний історико-культурний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка», Національний історико-культурний заповідник «Чигирин», Державний історико-культурний заповідник «Трахтемирів», Кам`янський державний історико-культурний заповідник, Корсунь-Шевченківський державний історико-культурний заповідник, Державний історико-культурний заповідник «Трипільська культура» у с. Легедзине біля м. Тальне та Державний історико-архітектурний заповідник «Стара Умань». Територія
має значний туристичний потенціал, щороку її відвідують понад 700 тисяч
туристів.
В області діє широка мережа установ культури і
мистецтва. Це Черкаський академічний обласний українськиймузично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка, Черкаський академічний театр ляльок, Черкаська обласна філармонія, «Канівський фаховий коледж культури імистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини», Уманський обласний музичний фаховий коледж ім. П. Д. Демуцького, Черкаський музичний коледжім. С. С. Гулака-Артемовського, близько 44 заклади освіти сфери культури, із них – 42
мистецькі школи, 661 клубних закладів і 19 інших закладів культури, 647 бібліотек. Із
них 3 мають статус обласних: Черкаська обласнауніверсальна наукова бібліотека ім. Т. Г. Шевченка, Черкаська обласна бібліотекадля юнацтва ім. В. Симоненка, Черкаська обласна бібліотека для дітей.
Черкаська земля, яку ще називають Шевченковим краєм, уславила себе великими історичними подіями і немеркнучими іменами. стала нащадком і хранителем духовної спадщини велетня духу українського народу, провісника незалежності нашої держави, генія людства – Тараса Григоровича Шевченка, який народився в мальовничому селі Моринці Звенигородського району і похований на Чернечій горі у Каневі. Це батьківщина видатного державотворця Богдана Хмельницького.
Серед уродженців краю – відомі
українські письменники І. Нечуй-Левицький, М. Старицький, М. Драй-Хмара, Т.
Осьмачка, композитори С. Гулак-Артемовський, К. Стеценко, О. Кошиць, великий
промисловець і меценат П. Симиренко, вчені М. Максимович, Л. Симиренко, воєначальники
І. Черняховський, К. .Дерев’янко. Тут жили і творили А. Кримський, В. Симоненко
та багато інших відомих особистостей.
Неповторна природа краю, пісенні,
фольклорні традиції давали творчу наснагу закоханим у цю землю Г. Сковороді, М.
Лисенку, М. Вовчку, М. Гоголю, І. Котляревському, А. Міцкевичу.
Черкаський край – це не тільки славне, величне минуле, а й гідне уваги сьогодення. Черкащина за 69 років утвердилася не лише, як адміністративно-територіальна одиниця, а й важливий економічний і культурний регіон зі своїми особливостями господарювання, своєрідними рисами побуту і духовності, який відіграє помітну роль в державотворчих процесах сучасної України, стабільно утримує в державі провідні позиції за найголовнішими соціально-економічними показниками розвитку, чим і створює сучасний імідж області та країни в цілому.
Черкащина – має власну айдентику, створену у 2020 році.
Слоганом бренду області є слова: «Черкащина – місце сили»