Осяяні іменем Шевченка: у царині акторської та музичної майстерності

 Биков Леонід Федорович (12.ХІІ 1928 – 11.ІV 1979) 

Актор театру і кіно, кінорежисер.

Шевченківська премія 1977 року за постановку та виконання головних ролей у фільмах „В бій ідуть тільки „старі” і „Ати-бати, йшли солдати”.

                                              „…Є такі люди, в яких живе сонячне світло”

                                                                               Михайло Ульянов, актор

Корогодский Р., Левин Е.

Леонид Быков / Р.Корогодский, Е.Левин. – М.: Бюро пропаганды сов. киноискусства, 1979. – 17 с.: ил.

„Незабутній Маестро, якого любили всі” – це про Леоніда Бикова. В спогадах про нього його згадують як кришталево чисту, високої інтелігентності людину. І в його фільмах присутня частка неповторної особистості митця: одухотвореність, людяність, благородство, народна мудрість та іскрометний гумор.

Згадаймо фільми за його участю: „Максим Перепелиця”, „На семи вітрах”, „Альошчине кохання”. Не буде перебільшенням сказати, що герой Бикова у фільмах про Велику Вітчизняну війну („Травневі зірки”, „Добровольці”, „В бій ідуть тільки „старі”, „Ати-бати йшли солдати”) – то реквієм радянському солдату.

У пропонованому виданні розповідається про життєвий і творчий шлях актора, аналізуються його найважливіші кіноролі.

Книга ілюстрована фотографіями з фільмографії митця.

Актор і режисер кіно.

Шевченківська премія 1982 року за блискуче виконання ролі кардинала Монтанеллі у фільмі М. Мащенка „Овід”.

Сергей Бондарчук: судьба и фильмы / А. И. Высторобец. – М. : Искусство, 1991. – 333 с. : ил.

Так сталося, що творча біографія всесвітньо знаного актора і кінорежисера С.Бондарчука, життєві шляхи якого пов’язані з Україною, не змогла реалізуватися на батьківщині. Але в ньому завжди бриніла українська душа. Він чудово декламував Кобзаря,талановито відтворив на екрані образи Т.Шевченка та І.Франка.

Багатогранний талант, глибина особистості митця розкрились в режисерських роботах: фільмах „Війна і мир”, „Доля людини”, „Ватерлоо”, „Червоні дзвони”, „Тихий Дон” (не завершений). Ці фільми увійшли до скарбниці світового кінематографу.

Вся творчість Бондарчука пронизана глибокою пошаною до великої класики, її слова, способів зображення людини.

Титанічній праці митця, нелегким пошукам шляхів до правди образів присвячені сторінки книги. В ній читач знайде аналіз кіноролей, зіграних Бондарчуком-актором, фільмів, поставлених Бондарчуком-режисером, познайомиться з документами і матеріалами світової преси, в яких розповідається про історію постановок та оцінюються роботи.

Ця книга доповнить наше уявлення про непересічну особистість Майстра, який не грав дрібних ролей, якого називали Колосом, Титаном.

Актриса театру і кіно. Народна артистка України.

Державна премія України ім. Т.Г.Шевченка 1975 року за роль Стефи в художньому фільмі В.Ісакова „До останньої хвилини”.

Валерия Заклунная – актриса и политик : портрет-хроника с отступлениями и комментариями / авт.-сост. А. Чичановский. – М. : Славянский диалог, 2002. – 336 с. : фото, ил.

Ось уже понад 40 років актриса виходить на сцену Київського національного театру російської драми ім. Л. Українки, даруючи шанувальникам Мельпомени жіночу і людську чарівність, властиву тільки їй.

Київські глядачі знають В.Заклунну різною – витонченою світською красунею Наталі Пушкіною в „Останніх днях” за М.Булгаковим, чарівною Катею у виставі „Ходіння по муках” за О.Толстим, королевою Анною у виставі „Молоді роки короля Людовика ХІV” О.Дюма.

Актриса і в кіно створила чимало яскравих образів. Серед них героїні фільмів „Сибірячка”, „Любов земна”, „Місце зустрічі змінити не можна”. Її персонажі сильного характеру, шляхетної душі.

Перед вами книга-факт, книга-портрет актриси. В ній зібрані і систематизовані різноманітні думки про творчий образ актриси і шляхи в мистецтві, судження самої актриси про театр, кіно, професію актора. Публікується біля трьохсот фотографій та ілюстрацій.

Книга розрахована на широке коло читачів.

Кіноактор,сценарист і режисер.

Шевченківською премією відзначений 1988р. (посмертно) за створення різнопланових національних образів у фільмах „Сон” (у ролі Т.Шевченка), „Тіні забутих предків”, „Бур’ян”, „Комісари”, „Білий птах з чорною ознакою”, „Вавілон ХХ”, „Така пізня, така тепла осінь”.

                                               „О, як натхненно вміє він не грати,

                                               Як мимоволі творить він красу!...”

                                                                  Ліна Костенко, поетеса

Іван Миколайчук / Л. Брюховецька. – К. : КМ Академія, 2004. – 272 с. : іл. – (Бібліотека журналу „Кіно-Театр”).

Іван Миколайчук… . Він не здобував разових перепусток до пантеону слави. У 24 роки засяяв на цілий світ у ролі Івана Палійчука в епохальному фільмі С.Параджанова „Тіні забутих предків”, що поклав початок українському поетичному кіно, здобувши ціле гроно відзнак на найпрестижніших міжнародних кінофорумах.

Запропонована книга – перший документальний життєпис І. Миколайчука. У ній простежується його творчість, дається аналіз акторських, сценарних та режисерських робіт. Джерелом для книги стали свідчення преси, матеріали з Чернівецького краєзнавчого музею, спогади сучасників, дослідження творчості митця самого автора видання.

Книжка подає велику кількість маловідомих фактів, розкриває причини переслідувань І. Миколайчука владою, визначає його внесок у мистецтво кіно.

Видання адресоване фахівцям та всім шанувальникам кіно і творчості актора.

Український і вірменський кінорежисер, народний артист України.

Шевченківська премія 1991 року (посмертно) разом з Ю.Іллєнком, Л. Кадочниковою та Г. Якутовичем за художній фільм „Тіні забутих предків”.

                                                        „Не треба поспішати ставати режисером,

                                                        головне – стати ним назавжди”

                                                                                      Сергій Параджанов

Сергій Параджанов. Злет, трагедія, вічність / упоряд.: Р. М. Корогодський, С. І. Щербатюк. – К. : Спалах ЛТД, 1994. – 280 с. : іл.

Культова, неординарна постать, режисер зі світовим іменем та непростою долею, ізгой, космополіт, містифікатор і пророк – це про Сергія Параджанова. Нині його називають в одному ряді з Фелліні, Бергманом. Він увійшов до числа 20-ти найвидатніших кінорежисерів, які визначатимуть напрями розвитку кіно ХХІ століття.

Минуло більше 20-ти років, як немає майстра з нами. Однак присутність Параджанова як самобутнього явища й особистості в українському кіно зростає.

В свій час експерименти й новаторство у творчості, чесна громадянська позиція, життя режисера стали викликом тоталітарному режиму, який і кинув митця за грати. Сьогодні ж важко уявити шляхи розвитку українського кіно без імені Параджанова.

Він залишив нам свої прекрасні фільми: „Тіні забутих предків”, „Наталія Ужвій”, „Українська рапсодія”, „Колір граната”, „Ашик-Керіб” та ін.

Фільм „Тіні забутих предків” ЮНЕСКО додало до переліку найбільш визначних стрічок всіх часів і народів.

Параджанов в Україні – ось тема запропонованої книги. Це перша спроба розповісти про радісні, гіркі, часом трагічні сторінки життя геніального режисера. На сторінках видання вперше друкуються унікальні архівні матеріали. Читач ознайомиться з документами вражаючої трагедійної сили – листами С.Параджанова з таборів. Побачать світ унікальні документи, які розкривають болючий процес створення видатного фільму „Тіні забутих предків”. Широко представлені рідкісні фотоматеріали, репродукції картин, малюнків, колажів Параджанова. І знову ж таки вперше зібрані спогади людей, які близько знали талановитого митця, що став гордістю українського поетичного кіно і всього світового кіномистецтва.

Роговцева Ада Миколаївна (16.VІІ 1937)

Актриса театру і кіно, народна артистка України.

Шевченківська премія 1981р. за виконання ролей Раневської („Вишневий сад” А.Чехова), Лесі Українки („Сподіватись” Ю.Щербака), Надії („Хазяйка” М.Гараєвої) на сцені Київського російського драматичного театру ім. Л.Українки.

                                                        „Стоїть окремо світ куліс,

                                                        Світ сцени – зоряна завіса,

                                                        Де небо щастя й море сліз,

                                                        Я звідала це, я актриса”

                                                                           Ада Роговцева

Архангельская Н.

Ада Роговцева / Н. Архангельская. – М. : Киноцентр, 1989. – 64 с. : ил.

Ада Роговцева – яскрава зірка нашого мистецького небосхилу. Її знають, шанують не лише в Україні, а й за рубежем. Понад 35 років вона була провідною актрисою Київського театру російської драми ім. Л.Українки. Не одному поколінню театралів запам’ятались її героїні – романтичні, емоційно наснажені. Згадаймо Гелену з „Варшавської мелодії” Л.Зоріна, брехтівську мамашу Кураж, Філумену з „Філумени Мартурано” Едуардо де Філіппо.

Прекрасно і професійно зіграні ролі в кінострічках „Салют, Маріє”, „Вічний поклик”, „Овід”, „Осіння історія”, „Поема про крила” та в багатьох інших.

Пропонована книга присвячена творчій долі актриси. – аналізуються її театральні й кіноролі , друкуються інтерв’ю, спогади й роздуми Ади Миколаївни, поміщений перелік зіграних театральних ролей.

Актор театру і кіно, народний артист України.

Шевченківська премія 1993 року, разом з Д.Д.Лідером (художником -сценографом), Н.В.Лотоцькою за виставу „Тев’є-Тевель” за Шолом-Алейхемом у Київському українському драматичному театрі ім. І.Франка.

                                      „Є артисти Богом дані, і Богдан Ступка – Божий

                                      артист. Він – син свого народу, своєї нації. Ступка –

                                      великий артист, який уособлює у своїй творчості

                                      все багатство, всю розкіш української душі, все

                                      найкраще, найталановитіше, найпісенніше в

                                      українському театрі”

                                                                        Михайло Ульянов, актор

Мельниченко В. Ю.

Майстер / В. Ю. Мельниченко. – К. : Либідь, 2005. – 392 с. : іл.

Богдан Ступка – один з найбільших акторів сучасності. Далеко не всі володіють такими, як у нього діапазоном і невтомністю акторського дихання. Вже самий перелік ролей, які він зіграв у театрі й кіно, вражає: Микола Задорожний („Украдене щастя” І.Франка), Дон Жуан („Камінний господар” Л.Українки), Майстер („Майстер і Маргарита” М.Булгакова), Король Лір („Король Лір” В.Шекспіра), Поет („Сни за Кобзарем” Т.Шевченка), Сковорода („Сад божественних пісень” В.Шевчука). В цих ролях – унікальний талант, який ніколи не „відпочивав”.

Пропонована книжка – перша „великоформатна” розповідь про Майстра. Вона поєднує елементи двох жанрів – літературної біографії й театрознавчого портрета.

Особливу вагу мають розділи, в яких професійно аналізується творчий шлях Ступки в контексті не лише українського, а й європейського театрального життя.

Розповідається в книзі й про його режисерську практику як керівника Національного академічного драматичного театру ім. І.Франка.

Окрасою видання стали й бліц-інтерв’ю з актором та прекрасні фотоілюстрації.

Читаймо!

Богдан Ступка: митець і людина / авт.-упоряд. М. Лабінський. – К. : Книга, 2008. – 240 с. : іл. – (Бібліотека Шевченківського комітету).

Ще одна книга про Богдана Ступку підсумовує внесок актора в театральне мистецтво України за півстоліття творчої діяльності. Видання містить короткі інтерв’ю про дитячі та юнацькі роки, розповідь про роботу у Львівському театрі ім. М.Заньковецької.

Цілий розділ присвячений „Украденому щастю” І.Франка, академічній історії та роботі актора над роллю Миколи Задорожного. Упорядник опирається на кращі відгуки про режисерське й акторське мистецтво Б.Ступки.

У збірці статей про творчість актора, через його власні роздуми можна побачити найпритаманніші риси видатного митця.

Знайомтесь з життєписом корифея української національної сцени, творчість якого знає весь світ.

Музичний простір України

Співак (баритон), режисер, народний артист України.

Державна премія України ім. Т.Шевченка 1973 року за виконавську діяльність 1971-1972 рр.

                                               „Опера – моя радість і любов,

                                               А пісня – то душа моя”

                                                                  Дмитро Гнатюк

Дмитро Гнатюк. Зоряний шлях = Dmytro Hnatiuk. The Stany Road: [альбом] / [упорядкув. Г. М. Гнатюк ; вступ. ст. В. Д. Туркевич ; перед. сл. М. Г. Ждменського]. – К. : Мистецтво, 2012. – 352 с. : іл. – Укр. переднє слово і текстівки англ., рез. рос. і фр.

В історії кожної національної культури є майстри, які ще за життя стають легендами. Дмитро Гнатюк, всесвітньо відомий баритон – наша українська легенда.

Арії з опер, романси та українські пісні у виконанні співака зачаровують слухачів класичної та народної музики як на батьківщині, так і в усьому світі.

Пісні „Два кольори”, „Рідна мати моя”, „Черемшина”, „Білий сніг на зеленому листі”, „Летять, ніби чайки”, „Марічка” завдяки Дмитру Гнатюку стали народними.

Альбом присвячений творчій біографії співака – навчанню на вокальному факультеті Київської консерваторії, успіхам як соліста Київського театру опери та балету ім. Т.Шевченка, аналізуються найяскравіші оперні партії у його виконанні.

Публікуються декілька сотень фотографій, які проведуть читача стежинами його дитинства, юності та розкажуть про яскраве, насичене творче життя.

Книга для вас, шанувальники таланту артиста.

Дичко Леся (Людмила) Василівна (24.Х 1939)

Композитор, педагог, музично-громадський діяч, народна артистка України.

Державна премія України ім. Т.Г.Шевченка 1989 року за ораторії „І нарекоша ім’я Київ…” (друга редакція), „Індія-Лакшмі”, кантату „У Києві зорі”.

Гордійчук М. М.

Леся Дичко / М. М. Гордійчук. – К. : Муз. Україна, 1978. – 78 с. : іл. – (Творчі портрети українських композиторів).

Леся Дичко належить до генерації тих українських композиторів, що розпочали свій творчий шлях на переломі 50-60-х рр. ХХ ст.

Вона – найвідоміша хорова композиторка в Україні. Крім творів великих форм (кантат, опер) Л.Дичко написала чимало пісень для дітей, музику до балетів.

Їй належать: кантата „Думка” (на сл. Т.Шевченка), „Ода Довженкові”, хорові поеми: „Лебеді материнства” (сл. В.Симоненка), „Голод-33” (сл. В.Коломійця), „Земле моя” (сл. І.Франка).

Твори Лесі Дичко були широко представлені на хорових фестивалях, конкурсах та в концертних програмах різних країн.

Книга з серії „Творчі портрети українських композиторів” розповідає про життя і творчий шлях мисткині, знайомить з її творчим доробком.

Івасюк Володимир Михайлович (4.ІII 1949 – 22.V 1979)

Поет і композитор, естрадний виконавець. Учасник українського національного культурного відродження.

Державна премія України ім. Т.Г.Шевченка 1994 року (посмертно) за видатний внесок у розвиток українського національного музичного мистецтва.

                                                        „Візьми з собою мою пісню –

                                                        Я в неї щастя наспівав”

                                                                                     Володимир Івасюк

Володимир Івасюк. Життя – як пісня : спогади та ессе / упоряд. П. Нечаєва. – Чернівці : Букрек, 2003. – 216 с. : іл.

Хіба є в світі українець чи українка, які б не знали й не шанували ім’я Володимира Івасюка? Минуло більше тридцяти років, як не стало митця, проте його пісні лунають в Україні. Вони знаходять відгук у серцях та душах людей, пробуджують в них відчуття краси й любові до рідної землі, яку так натхненно оспівав В.Івасюк у своїх шедеврах – „Червоній руті”, „Водограю”, „Пісні про тебе», „Баладі про мальви”, в піснях „Тільки раз цвіте любов”, „Запроси мене в сни” та ін.

Як треба цих пісень сьогодні! Як треба, щоб молодь більше знала про Володимира Івасюка – легенду української пісні.

Настав час глибшого розуміння його творчості, його місця в історії України. І цьому послужить книжка „Володимир Івасюк. Життя – як пісня”, в якій композитор велично й багатогранно постає у спогадах рідних, друзів, учителів, колег по творчості, в наукових дослідженнях, у своїх найкращих творах, тексти й ноти до яких можна знайти у виданні.

Читайте про Володимира Івасюка, українського Орфея, чиї пісні увійшли до золотого фонду сучасної української естради, стали невмирущими, а разом з ними вічно живе ім’я співця поміж нас.

Майборода Платон Іларіонович (1.ХІІ 1918 – 8.VІІ 1989)

Композитор, народний артист України.

Шевченківська премія 1962 року за „Вибрані пісні”.

Платон Майборода : слово про композитора / [упоряд.: Т. В. Винниченко, В. В. Кулик]. – К. : Муз. Україна, 1988. – 128 с. : іл.

Платон Майборода – ціла епоха в національній пісенній творчості. Він належить до перших лауреатів Шевченківської премії.

Своїми творами композитор приніс українській пісні світову популярність.

Пісні на його музику „Київський вальс”, „Ми підем, де трави похилі”, „Пісня про рушник”, „Моя стежина” – заполонили серця українців навіки.

Пропонуємо книгу, до якої увійшли розповіді відомих діячів культури України про спільну творчу працю з П.Майбородою.

До видання увійшли тексти й ноти деяких пісень на музику композитора, спогади й відгуки про нього.

Матвієнко Ніна Митрофанівна (10.Х 1947)

Співачка, народна артистка України.

Шевченківська премія 1988 року за концертно-виконавську діяльність 1985-1987 рр.

                                   „Мої пісні – це інтерпретація

                                               українського духу”

                                                                  Ніна Матвієнко

Співає Ніна Матвієнко : укр. нар. пісні для голосу без супроводу і в супроводі хору та інструмент. ансамблю / [упоряд. М. Шраменко]. – К. : Муз. Україна, 1987. – 96 с.

Талант Н.Матвієнко – надзвичайно рідкісне природне диво. Досконалість її співу йде від щирості, чистоти, глибини, що й створює архетип народної пісні. А людей, які здатні втілити архетип культури цілого народу на всій планеті – одиниці.

Її пісні не потребують коментарів, бо це співає серце та душа України – їх треба просто слухати.

Співачка – солістка Державного академічного народного хору ім. Г.Верьовки, співпрацює з ансамблями „Кобза”, „Березень”, „Мрія”, співає у вокальному тріо „Золоті ключі”.

У книзі подається нотний пісенний матеріал з репертуару мисткині. Це 34 народні пісні в обробці українських композиторів: веснянки, пісні до зелених свят, купальські та петрівчані, жниварські й весільні, жартівливі й танцювальні.

Крихточку явища на ім’я Ніна Матвієнко знаходимо в цій книзі.

Мірошниченко Євгенія Семенівна (12.VІ 1931 – 27.ІV 2009)

Співачка (лірико-колоратурне сопрано).

Шевченківська премія 1972 року за виконавську діяльність 1970-1971 рр.

Швачко Т. О.

Євгенія Мірошниченко / Т. О. Швачко. – К. : Муз. Україна, 2011. – 312 с. : іл. – (Бібліотека Шевченківського комітету).

Київська опера завжди славилася яскравим сузір’ям першокласних вокалістів. Визнана примадонна Євгенія Мірошниченко була масштабною постаттю Національної опери України в другій половині ХХ століття. Величезний творчий шлях (майже 40 років) на оперній сцені трапляється надзвичайно рідко!

Книжка присвячена життю і творчості видатної української співачки, яка навчалася в Київській державній консерваторії, вперше вийшла на професійну сцену в Київській опері. Саме там вона показала себе неперевершеною виконавицею оперних партій – Лючії у „Лючія де Ламмермур” Г. Доніцетті, Віолетти у „Травіаті” Д. Верді, Марфи у „Царевій наречені” М. Римського-Корсакова , „Солов’я” О.Аляб’єва, вальсу „Казки Віденського лісу” Й.Штрауса… .

Ці неперевершені вокально-сценічні образи увійшли до скарбниці українського і світового оперного мистецтва.

Видання розраховане на педагогів і студентів музичних навчальних закладів, шанувальників оперного мистецтва та широке коло читачів.

Муравський Павло Іванович (17.VІІ 1914)

Хоровий диригент і педагог, народний артист України.

Державна премія України ім. Т.Г.Шевченка 1979 року за концертні програми 1977-1978 рр. з творів М.Д.Леонтовича.

                                               „Павло Іванович Муравський – взірець чистоти

                                               співу й чистоти життя. І я радий, що цей

                                                   великий чоловік – наш сучасник”

                                                                           Іван Драч, поет

Муравський П. І.

Чистота співу – чистота життя / П. І. Муравський ; [ред.–упоряд. О. Шокало]. – К. : Просвіта, 2012. – 832 с. : іл. – (Бібліотека Шевченківського комітету).

У цьому виданні представлено унікальний досвід майже 100-річного життя й 80-річної мистецько-педагогічної діяльності Павла Муравського – живої легенди українського хорового співу ХХ-ХХІ століть.

Він перший в українській музичній літературі виклав методику хорового диригування, хорового співу в природному ладові на основі створеної ним школи Муравського.

У додатку вміщено розповідь самого маестро про дитинство, юність, родину, навчання, творче життя. Згадують та відгукуються про нього митці України та світу, колеги, учні.

Листи й фотографії розкажуть про яскраве творче життя майстра.

Ця мудра книга патріарха хорового співу П.Муравського поєднує методологію й мемуаристику. Відображає цілу епоху національної музичної культури.

Скорик Мирослав Михайлович (13.VІІ 1938)

Композитор, музикознавець, народний артист України.

Державна премія України ім. Т.Г.Шевченка 1987 року за „Концерт для віолончелі та симфонічного оркестру”.

Скорик М.

Камерно-інструментальні твори [Ноти] : у двох зошитах. Зошит перший : Твори для фортепіано / М. Скорик. – К. : Муз. Україна, 2012. – 296 с. – Два зошити в одній обкладинці.

Скорик М.

Камерно-інструментальні твори [Ноти] : у двох зошитах. Зошит другий : Твори для скрипки і фортепіано / М. Скорик. – К. : Муз. Україна, 2012. – 296 с. – Два зошити в одній обкладинці.

Мирослав Скорик сьогодні є одним з найавторитетніших українських композиторів. В доробку митця є велика кількість оркестрових, камерно-інструментальних, хорових та пісенних творів. Серед них – опера „Майстер”, балети „Каменярі”, „Повернення Баттерфляй” (присвячено С.Крушельницькій), дитячий мюзикл „Пісні Арлекіна” та музика до багатьох кінофільмів. Саме йому належить музика до епохального фільму С.Параджанова „Тіні забутих предків”. Поява кінофільмів з музикою М.Скорика стала подією в українському мистецтві, світовим художнім явищем.

А згадаймо його прекрасну „Мелодію”, яка не може не зачарувати.

Здобула визнання виконавців і слухачів камерно-інструментальна музика М.Скорика. Запропоновані видання охоплюють найяскравіші композиції цього жанру, створені у різні роки.

У першому зошиті представлені нотні композиції для фортепіано, у другому – для скрипки і фортепіано.

Твори М.Скорика належать до національної класики, є окрасою концертного та педагогічного репертуару.

Солов’яненко Анатолій Борисович (25.ІХ 1932 – 29.VІІ 1999)

Співак, народний артист України.

Шевченківська премія 1997 року за репертуар 1995-1996 років.

                                               „Я прийшов у цей світ, щоб співати”

                                                                           Анатолій Солов’яненко

Терещенко А. К.

Анатолій Солов’яненко. Творчий шлях / А. К. Терещенко. – К. : Либідь, 2009. – 350 с. : іл. – (Бібліотека Шевченківського комітету).

Анатолій Солов’яненко. Кожен в Україні знає це ім’я, що асоціюється з високою виконавською культурою, образами з улюблених опер, з романсами і народними піснями, з прекрасним голосом, який звучав на всіх континентах.

Повість про життєвий і творчий шлях А.Солов’яненка ґрунтується на великому документальному матеріалі: рецензіях, статтях, рукописних, аудіо- і фотоматеріалах, що зберігаються в архівах його родини та автора, а також на документальних фільмах, програмах радіо і телебачення, трансляційних записах з оперних театрів і концертних залів.

Достовірності повісті надають записи бесід зі співаком, його виступи, інтерв’ю, листи, спогади друзів, колег, численних шанувальників.

Книга адресована тим, хто шанує класичну музику і пісні свого народу, хто любить оперу або прагне зрозуміти її.

Турчак Стефан Васильович (28.ІІ 1938 – 23.Х 1988)

Диригент, народний артист України.

Державна премія України ім. Т.Г.Шевченка 1980 року як диригенту-постановнику опер „Іван Сусанін” М.Глінки, „Пікова дама” П.Чайковського, „Милана” Г. Майбороди.

Рожок С. І.

Стефан Турчак / В. І. Рожок ; [перед. сл. Б. Олійника]. – К. : Либідь, 2012. – 248 с. : іл.

Стефан Турчак – легендарна творча особистість, впродовж багатьох років головний диригент провідного оперного театру України, що нині має статус Національної опери. Мистецтво маестро Турчака нікого не залишало байдужим.

Кожен його виступ вражав масштабністю таланту, глибиною трактувань виконуваних творів, самобутністю інтерпретацій. Діапазон творчої діяльності С.Турчака був надзвичайно широкий – оперний, симфонічний і балетний диригент, чудовий хормейстер і знавець секретів оперного співу.

На основі великого документального та ілюстративного матеріалу в книзі докладно висвітлено життєвий і творчий шлях маестро. Читач дізнається про становлення митця, його шлях до головного диригента опери, про підкорення ним оперних вершин та вклад у сучасну хореографію.

Знайомтесь з прикладом унікального служіння мистецтву.

Черкаський академічний заслужений український народний хор

Шевченківська премія 1981 року за концертні програми попередніх років.

                                               „Черкаський хор і дух степів

                                               Дихне у залу з виднокраю,

                                               Нехай і далі лине спів

                                               З ланів Шевченкового краю.

                                                        Несіть у всі земні краї

                                                        Його красу і ніжну вроду,

                                                        Бо пісня – то душа народу,

                                                        А ми сподвижники її!”

                                                                           Микола Негода, поет

Мельниченко В. М.

50 пісенних літ : худож.-докум. іст. нарис до 50-річчя лауреата Нац. премії України ім. Т. Г. Шевченка Черкас. академ. засл. укр. нар. хору / В. М. Мельниченко, С. Л. Носань. – Черкаси : Вертикаль, 2007. – 56 с. : іл.

Черкаський народний хор – могутнє й унікальне мистецьке явище. Кожен його концерт нікого не залишає байдужим, очищає й окрилює душу, робить людське життя чистішим, повнить його добром і любов’ю.

Пісні у виконанні Черкаського народного хору зачарували серця слухачів від Закарпаття до Далекого Сходу, перелетіли океани й материки.

2007 р. колектив відзначав свій золотий ювілей – 50-річчя. Цій даті і присвячений представлений художньо-документальний нарис. Він висвітлює історію створення та діяльність колективу за 50 років.

Увазі читачів пропонується інформація про художніх керівників хору, його провідних солістів, особливості формування репертуару.

Це ґрунтовне видання, створене на опрацюванні значної документальної бази і спогадів очевидців.

Воно покликане ознайомити широку громадськість з яскравою мистецькою діяльністю колективу в царині збереження, відродження і примноження національної духовно-культурної спадщини.