Безпалий Василь Григорович (18.03.1901 – 31.10.1980)
Прозаїк.
Народився в с. Мельники Золоніського повіту на Полтавщині (нині Чорнобаївського району Черкаської області).
Закінчив чотирирічну земську школу.
Грабарював і наймитував в економіях Херсонщини, служив в лавах Червоної армії, воював на Другому Білоруському фронті. Став одним із організаторів першої сільськогосподарської артілі «Спільна праця», працював у колгоспі на різних посадах.
Автор роману «Гомін степів» (1972).
Член НСПУ з 1970 р.
Прозаїк.
Народився в с. Мельники Золоніського повіту на Полтавщині (нині Чорнобаївського району Черкаської області).
Закінчив чотирирічну земську школу.
Грабарював і наймитував в економіях Херсонщини, служив в лавах Червоної армії, воював на Другому Білоруському фронті. Став одним із організаторів першої сільськогосподарської артілі «Спільна праця», працював у колгоспі на різних посадах.
Автор роману «Гомін степів» (1972).
Член НСПУ з 1970 р.
Білоус Григорій Павлович (22.11.1939 -28.12.2011)
Поет, прозаїк, літературознавець, есеїст, пародист, перекладач.
Народився в с. Курмани Роменського повіту на Полтавщині (нині Недригайлівського району Сумської області).
Закінчив Київський геологорозвідувальний технікум та факультет журналістики Вищої партійної школи при ЦК КПУ.
Працював інженером-конструктором у Закарпатській геологорозвідувальній експедиції, очолював профспілковий комітет працівників геологічної експедиції, обирався заступником голови територіального комітету працівників геологорозвідувальної галузі України. Був заступником головного редактора Черкаської районної газети «Серп і Молот», літературним працівником відділу культури обласної газети «Черкаська правда». Близько 15-ти років - власний кореспондент Українського телебачення у Черкаській області. З 1995 року був на творчій роботі.
З 1999 р. по 2010 р. очолював Черкаську обласну письменницьку організацію. У 2003 – 2011рр. - головний редактор часопису «Холодний Яр».
Перекладав з польської, молдавської, російської, білоруської мов.
Автор збірок поезій «Зоряний колодязь» (1971), «Терноцвіт» (1999); поеми про Григорія Сковороду «Вогонь у камені» (1996); книги прози «Рудоман» (1991, 1992 ); книги поезії і прози «Провидці правди і свободи» (2004); епістолярної книги «Слова, слова, спасіте наші душі» (2004); книги художньої публіцистики «По той бік мовленого слова» (2006); численних публікацій у газетах «Закарпатська правда», «Літературна Україна», «Культура і життя», альманасі «Вітрила», журналах «Перець», «Ранок», «Україна», часописах «Дніпро», «Вітчизна», «Холодний Яр» та ін.; близько десятка художньо-публіцистичних фільмів про діячів національної культури.
За поемами «Вогонь у камені», «Засвіти свою зорю», «Сповідь мандрівної вишні» Національне радіо здійснило оригінальні радіовистави.
Лауреат Міжнародної літературної премії ім. Г. Сковороди (1996), обласної літературно-публіцистичної премії «Берег надії» імені В. Симоненка (2000), регіональної літературно-мистецької премії ім. М.Старицького (2002).
Заслужений працівник культури України.
Делегат 5-го з'їзду письменників України.
Член НСПУ з 1992 року.
Поет, прозаїк, літературознавець, есеїст, пародист, перекладач.
Народився в с. Курмани Роменського повіту на Полтавщині (нині Недригайлівського району Сумської області).
Закінчив Київський геологорозвідувальний технікум та факультет журналістики Вищої партійної школи при ЦК КПУ.
Працював інженером-конструктором у Закарпатській геологорозвідувальній експедиції, очолював профспілковий комітет працівників геологічної експедиції, обирався заступником голови територіального комітету працівників геологорозвідувальної галузі України. Був заступником головного редактора Черкаської районної газети «Серп і Молот», літературним працівником відділу культури обласної газети «Черкаська правда». Близько 15-ти років - власний кореспондент Українського телебачення у Черкаській області. З 1995 року був на творчій роботі.
З 1999 р. по 2010 р. очолював Черкаську обласну письменницьку організацію. У 2003 – 2011рр. - головний редактор часопису «Холодний Яр».
Перекладав з польської, молдавської, російської, білоруської мов.
Автор збірок поезій «Зоряний колодязь» (1971), «Терноцвіт» (1999); поеми про Григорія Сковороду «Вогонь у камені» (1996); книги прози «Рудоман» (1991, 1992 ); книги поезії і прози «Провидці правди і свободи» (2004); епістолярної книги «Слова, слова, спасіте наші душі» (2004); книги художньої публіцистики «По той бік мовленого слова» (2006); численних публікацій у газетах «Закарпатська правда», «Літературна Україна», «Культура і життя», альманасі «Вітрила», журналах «Перець», «Ранок», «Україна», часописах «Дніпро», «Вітчизна», «Холодний Яр» та ін.; близько десятка художньо-публіцистичних фільмів про діячів національної культури.
За поемами «Вогонь у камені», «Засвіти свою зорю», «Сповідь мандрівної вишні» Національне радіо здійснило оригінальні радіовистави.
Лауреат Міжнародної літературної премії ім. Г. Сковороди (1996), обласної літературно-публіцистичної премії «Берег надії» імені В. Симоненка (2000), регіональної літературно-мистецької премії ім. М.Старицького (2002).
Заслужений працівник культури України.
Делегат 5-го з'їзду письменників України.
Член НСПУ з 1992 року.
Гаптар Максим Лукич (21.01.1919 - 2.09.1988)
Поет.
Народився у селі Орловець Городищенського району Черкаської області.
Навчався в Українському фармацевтичному інституті.
Автор збірок поезій «Світло» (1972), «Неспокій» (1977), «На ясен день» (1982), «Осінні птахи» (1988).
Окремі вірші перекладено російською мовою.
Член НСПУ з 1974 р.
Дергач (Дергачов) Василь Олексійович
Поет, прозаїк, драматург.
Народився 31 жовтня 1927 року в с. Олександрівка-2 Старобешківського району Донецької області. Закінчив Харківський політехнічний інститут та Всесоюзний заочний енергетичний інститут. Працював майстром, директором ТЕЦ, редактором газети, керував літературним об'єднанням "Звенигора".
Автор поетичних збірок: „Мелодії рідних доріг” (1972), „Житнє поле” (1980), „Материк вічності” (1981), „Шлях до храму” (1991), „На розп’ятті” (1999), „Засвітки”, „Лелеки над голгофою”, „У буреломах” (2001), „Разочок рідного сузір’я ” (2006), „Таїна квіту ” (2006, 2008), „Важке воскресіння”, „Шрами від зашморгів” (2006), „Пустунка киця”; двотомника „Святе і грішне” (2004); збірки оповідань „З перебитим крилом” (2005); шеститомного роману-саги „Тепло і холод ”: „В грозу ” (2002), „Післягроззя” (2003), „В тумані”, „Паром приречених”, „В штормах відродження” (2005), „На бистрині” (2006); роману-трилогії „Кара історії” (2010) та кіносценарію за ним „Вирок історії” (2013); роману-саги „Як райдуга Всевишнього” (2014); п’єси „Примхи санаторного літа” (2006), драматичної поеми „Ой, літав Орел…” (2014), краєзнавчої книги „Ватутіне (1977); вибраного „Україною серце лікую” (2008); збірки пісень „Акорд життя” (2008), повісті „Опір навалі” (2014); публікацій у районній, обласній та республіканській періодиці, альманахах „Вітрила”, „Поезія”, журналах „Прапор”, „Жовтень”, „Україна”, „Ранок”.
Драматична поема „Ой, літав Орел…” була театралізована Івано-Франківським обласним театром.
Лауреат літературних премій Фонду Воляників-Швабінських при Фундації Українського Вільного Університету в Нью-Йорку (2005, 2006, 2013), всеукраїнської літературної премії ім. М. Чабанівського (2008), дипломант Всеукраїнського конкурсу сучасної новели
ім. В. Підмогильного (2002).
Член НСПУ з 1981 р.
Дробний Іван Семенович
Поет, прозаїк , літературознавець.
Народився 16 січня 1931 року в с. Богуславець Золотоніського району Черкаської області. Закінчив мовно-літературний факультет Черкаського педагогічного інституту. Працював педагогом.
Автор збірок поезій: „Добридень люди” (1962), „Білий світ” (1976), „Троїсті музики” (1983), „Блакитне дерево Дніпра” (1988), „Груша серед поля” (1996, за мотивами якої створено однойменний фільм), „В Златокраї жито половіє” (вірші для учнів середніх і старших класів), „Котить заєць кавуна” (вірші для молодших школярів) (2008); автобіографічної повісті „Хата з лободи” (2003) та краєзнавчої повісті „На світанковій землі Михайла Максимовича” (2014); вибраних творів „Вереснева золота печаль”(2005); книги „За пагорбами літ” (поезія, літературознавство, публіцистика, спогади), (2006), збірки „Син мужицький. Золоте коріння” (2016).
Лауреат обласної літературно-публіцистичної премії „Берег надії” ім. В. Симоненка (1998).
Відмінник народної освіти УРСР.
Член НСПУ з 1977 р.
Забудський Ігор Володимирович
Поет, прозаїк.
Народився 8 червня 1960 року у м. Черкасах. Закінчив факультет образотворчого мистецтва Московського заочного народного університету мистецтв. Працює художником.
Автор поетичних збірок : „Постижение”(1998), „Лісова прем’єра ”(2000), „Завтра моє ”(2005), „Малюнки долі”(2008), „Подолання”(2010), ,,Твоя присутність”(2011), ,,Ти - Україна”(2013) ; альбому репродукцій лісових пейзажів Подніпров’я „Ігор Забудський ”(2004), .
Лауреат обласної літературної премії „Берег надії” ім. В.Симоненка (2005).
Делегат 5-го з’їзду письменників України.
Член НСПУ з 2002 р.
Захарченко Василь Іванович
Прозаїк, публіцист.
Народився 13 січня 1936 року в с. Гутирівка Полтавського району Полтавської області. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т.Шевченка. Був незаслужено репресований за "український буржуазний націоналізм".
Автор книг: „Співучий корінь” (1964), „Трамвай о шостій вечора” (1966), „Стежка” (1968), „Дзвінок на світанні” (1981), „У п’ятницю після обід” (1982), „Лозові кошики” (1986), „Велика Ведмедиця” (1988), „Клекіт старого лелеки” (1989), ,,Брат милосердний" (1990), ,,Мобілізовані" (1995), ,,Дім під ясенами" (1999), ,,Великі лови", ,,Довгі присмерки" (2002), „Нічні поїзди" (2003), ,,Очима до голубих віконниць", „Пий воду з криниці твоєї" (2004), „Прибутні люди" (2004, 2007), „ Крізь срібний іній" (2005), „На камені рідного слова" (2006), „На відстані зойку” (2007), „Таке поліття” (2012), збірки "Правічний дух мови. Украніссімо" (2018), щоденників „У магнієвому спаласі” (2009) та „Уперте щодення” (2015).
Заслужений працівник культури України.
Нагороджений орденом ,,За заслуги ” III ст., церковним орденом Св. Володимира.
Лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка (1995), літературних премій ім. А. Головка (1989), ім. Ю.Яновського (1991), ім. Д. Нитченка (2009), літературної та патріотично-виховної премії ім. О. Гірника (2006).
Член НСПУ з 1982 р.
Зеленько Олександр Борисович (11.07.1940 - 3.10.2007)
Поет.
Народився в с. Степанки Черкаського району Черкаської області.
Закінчив філологічний факультет Черкаського педагогічного інституту та ВПШ при ЦК КПУ.
Працював у редакціях газет «Прапор комунізму», «Зоря», «Черкаська правда», у 1987–1999 рр. був на партійній роботі.
Автор збірок поезій: «Серпневий зеніт» (1994), «Білі коні» (1996), «Борть» (2001); поетичної збірки для дітей «З сонечком дружити» (1996); публікацій у збірниках і пепіодиці.
Член НСПУ з 1998 р.
Поет.
Народився в с. Степанки Черкаського району Черкаської області.
Закінчив філологічний факультет Черкаського педагогічного інституту та ВПШ при ЦК КПУ.
Працював у редакціях газет «Прапор комунізму», «Зоря», «Черкаська правда», у 1987–1999 рр. був на партійній роботі.
Автор збірок поезій: «Серпневий зеніт» (1994), «Білі коні» (1996), «Борть» (2001); поетичної збірки для дітей «З сонечком дружити» (1996); публікацій у збірниках і пепіодиці.
Член НСПУ з 1998 р.
Іванченко Михайло Григорович (18.11.1923 - 14.01.2015)
Поет, прозаїк, літературознавець, художник.
Народився в с. Гусакове Звенигородського району Черкаської області.
Зазнав репресій, був засуджений за антирадянську агітацію і пропаганду в емігрантських часописах. Після десятирічного ув'язнення повернувся в рідне село під негласний нагляд КДБ, продовжував самотужки навчатися та писати вірші й прозу. Закінчив заочні курси українознавства Українського технічно-господарського інституту у м. Подєбради (нині Чехія), заочний курс малюнка і живопису Московського народного університету мистецтв.
Працював художником-оформлювачем. Відновив видання альманаху «Плуг», започаткованого С. Пилипенком у 1992 р.
Автор науково-популярних книг: «Дивосвіт прадавніх слов'ян» (1991), «Таємниці нашої прадавнини» (2000), «Сурма і меч» (2012); збірок поезій «Полиновий квіт» (1998), «Бунчук вітрів» (2001), «Осіннє чересло» (2007), «Крицеве стремено» (2010); романів «Дума про Вільних Козаків» (2006), «Остарбайтерський вир» (2010); збірки «Новели неволі» (2008), краєзнавчих досліджень у районній пресі, українських часописах «Наша культура», «Звенигора», «Думка» та «Наше слово» (Польща).
Член Всеукраїнського товариства політв'язнів і репресованих, один з організаторів НРУ та «Просвіти» на Звенигородщині й часопису «Тарасове поле».
Нагороджений медалями «Захисник Вітчизни», Почесною відзнакою НСПУ, орденом рідновірів Святослава Хороброго.
Лауреат обласної літературної премії ім. В.Симоненка (2008), літературної премії ім. Ю. Горліса-Горського історичного клубу «Холодний Яр» (2012).
Член НСПУ з 2007 р.
Поет, прозаїк, літературознавець, художник.
Народився в с. Гусакове Звенигородського району Черкаської області.
Зазнав репресій, був засуджений за антирадянську агітацію і пропаганду в емігрантських часописах. Після десятирічного ув'язнення повернувся в рідне село під негласний нагляд КДБ, продовжував самотужки навчатися та писати вірші й прозу. Закінчив заочні курси українознавства Українського технічно-господарського інституту у м. Подєбради (нині Чехія), заочний курс малюнка і живопису Московського народного університету мистецтв.
Працював художником-оформлювачем. Відновив видання альманаху «Плуг», започаткованого С. Пилипенком у 1992 р.
Автор науково-популярних книг: «Дивосвіт прадавніх слов'ян» (1991), «Таємниці нашої прадавнини» (2000), «Сурма і меч» (2012); збірок поезій «Полиновий квіт» (1998), «Бунчук вітрів» (2001), «Осіннє чересло» (2007), «Крицеве стремено» (2010); романів «Дума про Вільних Козаків» (2006), «Остарбайтерський вир» (2010); збірки «Новели неволі» (2008), краєзнавчих досліджень у районній пресі, українських часописах «Наша культура», «Звенигора», «Думка» та «Наше слово» (Польща).
Член Всеукраїнського товариства політв'язнів і репресованих, один з організаторів НРУ та «Просвіти» на Звенигородщині й часопису «Тарасове поле».
Нагороджений медалями «Захисник Вітчизни», Почесною відзнакою НСПУ, орденом рідновірів Святослава Хороброго.
Лауреат обласної літературної премії ім. В.Симоненка (2008), літературної премії ім. Ю. Горліса-Горського історичного клубу «Холодний Яр» (2012).
Член НСПУ з 2007 р.
Кисільова Тамара Іванівна
Письменниця, перекладач.
Народилася на Донеччині в с. Іверське. З дитинства проживає в Черкасах. Закінчила факультет англійської мови Черкаського педагогічного інституту, Вищі курси перекладачів у Москві. Займається перекладами з англійської та французької мов. Друкувалася у місцевій періодиці, журналах ,,Зарубіжна література” та ,,Всесвітня література та культура”. Авторка книг: „Вечірній дзвін” (2002), „Дива” (2007), ,,Ірландські мелодії Томаса Мура” (2012). Член НСПУ з 2012 р.
Левченко Сергій Прокопович
Поет, прозаїк, перекладач.
Народився 9 січня 1954 року в м. Черкасах. Закінчив філологічний факультет Черкаського педагогічного інституту. Працює газетярем.
Автор поетичних книг: „Бачення”(1992), „Видіння”(1993), „Тло світла”, „Хвала пітьмі”(1994), „Присутність другого”(1997), „Оплакування дощу” (2012), „Листя золота колекція”, „ Під прапором неба”, „Завтра починається вранці” (2012); збірки оповідань і п’єс „Іуда” (1992), повістей „Настигнуті”, „Помста”; романів „Шлях зерна”, „А жорна мелють”(2010); вибраного „Усе любов”(2010); книг у співавторстві з Анною Левченко ,,...і знову осінь...”(2013), „Квиток до Загреба. Кохаю... Я бачу”, „Натовп самотніх” (2016), "Сірий камінь" (2019), книги „Усе” (2014); публікацій у колективних збірках „Боже, ми вільні”(1993), „Доба туманів”, „Urbis et Vicus”(2011); численних перекладів з естонської, російської, польської.
Член НСПУ з 1995 р.
Линовицький Петро Павлович (12.07.1943 - 16.04.2002)
Поет, публіцист, літературний редактор.
Народився в с. Паризька Комуна Гребінківського району Полтавської області.
Закінчив Український поліграфічний інститут у Львові.
Учителював, працював у пресі на Кіровоградщині і Полтавщині. Від 1994р. – у Черкасах. Працював відповідальним секретарем газети «Молодь Черкащини», започаткував видання газет «Черкаси», «Місто», «Тарасові джерела».
Засновник і багаторічний керівник обласного літературного об'єднання ім. Василя Симоненка (1968). Один із фундаторів Черкаської обласної письменницької організації (1972).
Автор поетичних збірок: «Оржиця» (1969), «Громаденки» (1973), «Зоряна далечінь» (1975), «Свято надії» (1977), «Живої пам'яті багаття» (1988), «Чорна долина» (2002); публікацій у періодиці. Окремі вірші перекладено російською, казахською, киргизькою, польською мовами.
2017 р. у видавництві Ю.Чабаненко вийшла книга, присвячена життю і творчості П. Линовицького «Вибрані поезії. Спогади про митця» (упорядник В. Поліщук).
Член НСПУ з 1970 р.
Поет, публіцист, літературний редактор.
Народився в с. Паризька Комуна Гребінківського району Полтавської області.
Закінчив Український поліграфічний інститут у Львові.
Учителював, працював у пресі на Кіровоградщині і Полтавщині. Від 1994р. – у Черкасах. Працював відповідальним секретарем газети «Молодь Черкащини», започаткував видання газет «Черкаси», «Місто», «Тарасові джерела».
Засновник і багаторічний керівник обласного літературного об'єднання ім. Василя Симоненка (1968). Один із фундаторів Черкаської обласної письменницької організації (1972).
Автор поетичних збірок: «Оржиця» (1969), «Громаденки» (1973), «Зоряна далечінь» (1975), «Свято надії» (1977), «Живої пам'яті багаття» (1988), «Чорна долина» (2002); публікацій у періодиці. Окремі вірші перекладено російською, казахською, киргизькою, польською мовами.
2017 р. у видавництві Ю.Чабаненко вийшла книга, присвячена життю і творчості П. Линовицького «Вибрані поезії. Спогади про митця» (упорядник В. Поліщук).
Член НСПУ з 1970 р.
Лищенко Олексій Костянтинович (14.03.1942 -14.02.2014)
Поет, публіцист.
Народився в с. Валява Городищенського району Київської (нині Черкаської) області. Закінчив Одеський фінансово-кредитний технікум, філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка, ВПШ. Працював у фінансових та партійних органах, газеті «Молодь Черкащини» , управлінні УМВС, облдержадміністрації, директором Черкаського обласного центру народної творчості.
Автор поетичних збірок: «Крутозлами» (1999), «Екзамени волі» (2001), «З відстані свободи» (2003); збірки пісень «Октави осені»; художньо-публіцистичної книжки «Від імені покоління» (2004); публікацій у періодиці, колективних збірках та альманахах «Вітрила», «Добридень», часописі «Холодний Яр». Співупорядник двотомника «Твори» Василя Симоненка (2004).
Лауреат обласної літературної премії «Берег надії» імені Василя Симоненка (2002).
Член НСПУ з 2003р.
Поет, публіцист.
Народився в с. Валява Городищенського району Київської (нині Черкаської) області. Закінчив Одеський фінансово-кредитний технікум, філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка, ВПШ. Працював у фінансових та партійних органах, газеті «Молодь Черкащини» , управлінні УМВС, облдержадміністрації, директором Черкаського обласного центру народної творчості.
Автор поетичних збірок: «Крутозлами» (1999), «Екзамени волі» (2001), «З відстані свободи» (2003); збірки пісень «Октави осені»; художньо-публіцистичної книжки «Від імені покоління» (2004); публікацій у періодиці, колективних збірках та альманахах «Вітрила», «Добридень», часописі «Холодний Яр». Співупорядник двотомника «Твори» Василя Симоненка (2004).
Лауреат обласної літературної премії «Берег надії» імені Василя Симоненка (2002).
Член НСПУ з 2003р.
Масло Михайло Кирилович ( 11.02.1918 - 27.12.1984)
Народився у с. Мойсівка, Пирятинського повіту Полтавської губернії (нині Драбівського району Черкаської області).
Закінчив Лубенський учительський інститут та Черкаський педагогічний інститут.
Був учасником Другої світової війни,
Вчителював у школах Драбівського району, працював директором Ковалівської середньої школи.
Автор збірок поезій: «Дорогою в поле» (1956), «Земля батьків» (1960), «День прибуває» (1962), «Від імені сіл» (1963, 2017), «Жайворонки» (1966), «Спалахи» (1970), «Гроно» (1977), «Літо» (1978), «Передчуття весни» (1982), «Вінок з колосків» (1986). Автор поеми про народну художницю К. Білокур «Як зацвіли троянди».
Нагороджений бойовим орденом Червоної Зірки, медалями «За відвагу», «За доблесну працю», «Ветеран війни», ювілейною медаллю Т. Г. Шевченка до 150 річчя з дня народження поета.
1987 року в с. Ковалівка відкрито музей-квартиру поета. У 1988 році на Драбівщині засновано районну премію імені Михайла Масла, відроджену 2015 р. як щорічну літературну премію ім. М. Масла.
Член НСПУ з 1957 р.
Народився у с. Мойсівка, Пирятинського повіту Полтавської губернії (нині Драбівського району Черкаської області).
Закінчив Лубенський учительський інститут та Черкаський педагогічний інститут.
Був учасником Другої світової війни,
Вчителював у школах Драбівського району, працював директором Ковалівської середньої школи.
Автор збірок поезій: «Дорогою в поле» (1956), «Земля батьків» (1960), «День прибуває» (1962), «Від імені сіл» (1963, 2017), «Жайворонки» (1966), «Спалахи» (1970), «Гроно» (1977), «Літо» (1978), «Передчуття весни» (1982), «Вінок з колосків» (1986). Автор поеми про народну художницю К. Білокур «Як зацвіли троянди».
Нагороджений бойовим орденом Червоної Зірки, медалями «За відвагу», «За доблесну працю», «Ветеран війни», ювілейною медаллю Т. Г. Шевченка до 150 річчя з дня народження поета.
1987 року в с. Ковалівка відкрито музей-квартиру поета. У 1988 році на Драбівщині засновано районну премію імені Михайла Масла, відроджену 2015 р. як щорічну літературну премію ім. М. Масла.
Член НСПУ з 1957 р.
Моргун Федір Овксентійович (10.06. 1910 - 4.05.1990)
Поет, перекладач.
Народився у с. Ярославець Кролевецького району Сумської області.
Закінчив Глухівський торговельно-економічний технікум, заочне відділення Літературного інституту імені О.М. Горького.
Працював економістом у системі громадського харчування, завідувачем відділу районної газети «Новий Донбас», відповідальним секретарем обласної газети «Ферганська правда», редактором журналу «Советский Казахстан» (пізніше «Простор») , був секретарем правління Спілки письменників Казахстану.
Писав українською і російською мовами, перекладав з казахської російською мовою.
З 1972 року в Черкасах. З 1972 р. по 1977 р. очолював обласну письменницьку організацію. Започаткував літературно-мистецьке свято «Поетичний жовтень».
Автор збірок: «Білі хмари», «Веселка над степом», «Спорідненість», «Посміхнися, земле, мені» (1976), «Силуети» (1979), «Довіра» (1985), «Зимові яблука» (1985); російськомовних поетичних збірок: «Славлю труд» (1951), «Родство» (1979), «Белые облака», «Память», «Снег тает», «Свет земли», «Стихотворения» (1990); двомовної книги вибраного «Час віддарунку» (1980); публікацій в поетичних збірниках «Дніпрові зорі», «З висоти поля», «Поезія».
Учасник першого з'їзду радянських письменників.
Перший лауреат обласної літературно-мистецької премії імені Василя Симоненка (1986).
Нагороджений орденом «Знак пошани», медалями «За трудову відзнаку», «За освоєння цілинних земель», Почесною грамотою Президії ВР УРСР.
Член Союзу письменників СРСР з 1950 р.
Поет, перекладач.
Народився у с. Ярославець Кролевецького району Сумської області.
Закінчив Глухівський торговельно-економічний технікум, заочне відділення Літературного інституту імені О.М. Горького.
Працював економістом у системі громадського харчування, завідувачем відділу районної газети «Новий Донбас», відповідальним секретарем обласної газети «Ферганська правда», редактором журналу «Советский Казахстан» (пізніше «Простор») , був секретарем правління Спілки письменників Казахстану.
Писав українською і російською мовами, перекладав з казахської російською мовою.
З 1972 року в Черкасах. З 1972 р. по 1977 р. очолював обласну письменницьку організацію. Започаткував літературно-мистецьке свято «Поетичний жовтень».
Автор збірок: «Білі хмари», «Веселка над степом», «Спорідненість», «Посміхнися, земле, мені» (1976), «Силуети» (1979), «Довіра» (1985), «Зимові яблука» (1985); російськомовних поетичних збірок: «Славлю труд» (1951), «Родство» (1979), «Белые облака», «Память», «Снег тает», «Свет земли», «Стихотворения» (1990); двомовної книги вибраного «Час віддарунку» (1980); публікацій в поетичних збірниках «Дніпрові зорі», «З висоти поля», «Поезія».
Учасник першого з'їзду радянських письменників.
Перший лауреат обласної літературно-мистецької премії імені Василя Симоненка (1986).
Нагороджений орденом «Знак пошани», медалями «За трудову відзнаку», «За освоєння цілинних земель», Почесною грамотою Президії ВР УРСР.
Член Союзу письменників СРСР з 1950 р.
Негода Микола Тодосійович (9.01.1928 - 11.09.2008)
Поет, прозаїк, драматург.
Народився у с. Бузуків Черкаського району Черкаської області.
В роки Другої світової війни був зв'язковим антифашистського підпілля та бійцем 2-ої роти Холодноярського партизанського загону під командуванням П. Дубового. По війні навчався у Київському університеті, закінчив Літературний інститут ім. Горького при Спілці письменників СРСР.
Працював літературним працівником черкаської газети «Черкаські вісті», літредактором і відповідальним секретарем Смілянської міськрайонної газети «Червоний стяг», головним редактором альманаху «Дніпрові зорі». Обирався до обласної ради.
Керував обласним літературним об'єднанням. У 1977 – 1988 рр. очолював Черкаську обласну організацію Спілки письменників України.
Автор вибраних творів «Пісня на рушникові» (2007); поетичних збірок «Ростуть сини» (1955), «Зерно на долоні» (1981), «Промовляють очі» (1985), «Степом, степом» (1988), «Дух пращура» (2003), «Предтечі і сучасники» (2003), «Пізня зустріч» (2003); «Осоння» (2006), «Козацький ген» (2007), «Чорний біль» (1994), «Спекотне літо» (2003); поетичного буклету «Степом, степом» (1998); поем «Спалах» (2003), «Нарбутівка» (2006); драматичних поем «Дума про Кобзаря», «Гетьман» (1995); романів «Холодний Яр» (1971), «Отаман Мамай», «Божа кара» (2005); документальної повісті «Говоритиму з віками» (1977); іронічно-трагічної повісті «Лукава слава, або Життєпис Влада Вершка» (2005); збірок бувальщин «Пиріжки з пасльоном» (1998) та сатири й гумору «Навчений пес» (2003); нарисів «Галина Буркацька» (1960) та «Данило Нарбут» (1996); мемуарів «Сповідь перед собою» (2006); численних публікацій в періодичних виданнях та колективних збірниках.
На слова М. Негоди написано багато пісень, в т.ч. пісня-реквієм «Степом, степом...».
Лауреат обласної літературно-публіцистичної премії «Берег надії» імені Василя Симоненка (1996).
Заслужений діяч мистецтв України, почесний громадянин м. Черкаси, почесний громадянин Черкаської області. Нагороджений двома орденами «Знак пошани» і медалями.
Член СП СРСР з 1956 р.
Поет, прозаїк, драматург.
Народився у с. Бузуків Черкаського району Черкаської області.
В роки Другої світової війни був зв'язковим антифашистського підпілля та бійцем 2-ої роти Холодноярського партизанського загону під командуванням П. Дубового. По війні навчався у Київському університеті, закінчив Літературний інститут ім. Горького при Спілці письменників СРСР.
Працював літературним працівником черкаської газети «Черкаські вісті», літредактором і відповідальним секретарем Смілянської міськрайонної газети «Червоний стяг», головним редактором альманаху «Дніпрові зорі». Обирався до обласної ради.
Керував обласним літературним об'єднанням. У 1977 – 1988 рр. очолював Черкаську обласну організацію Спілки письменників України.
Автор вибраних творів «Пісня на рушникові» (2007); поетичних збірок «Ростуть сини» (1955), «Зерно на долоні» (1981), «Промовляють очі» (1985), «Степом, степом» (1988), «Дух пращура» (2003), «Предтечі і сучасники» (2003), «Пізня зустріч» (2003); «Осоння» (2006), «Козацький ген» (2007), «Чорний біль» (1994), «Спекотне літо» (2003); поетичного буклету «Степом, степом» (1998); поем «Спалах» (2003), «Нарбутівка» (2006); драматичних поем «Дума про Кобзаря», «Гетьман» (1995); романів «Холодний Яр» (1971), «Отаман Мамай», «Божа кара» (2005); документальної повісті «Говоритиму з віками» (1977); іронічно-трагічної повісті «Лукава слава, або Життєпис Влада Вершка» (2005); збірок бувальщин «Пиріжки з пасльоном» (1998) та сатири й гумору «Навчений пес» (2003); нарисів «Галина Буркацька» (1960) та «Данило Нарбут» (1996); мемуарів «Сповідь перед собою» (2006); численних публікацій в періодичних виданнях та колективних збірниках.
На слова М. Негоди написано багато пісень, в т.ч. пісня-реквієм «Степом, степом...».
Лауреат обласної літературно-публіцистичної премії «Берег надії» імені Василя Симоненка (1996).
Заслужений діяч мистецтв України, почесний громадянин м. Черкаси, почесний громадянин Черкаської області. Нагороджений двома орденами «Знак пошани» і медалями.
Член СП СРСР з 1956 р.
Носань Сергій Лукич
Прозаїк, драматург.
Народився 1 липня 1939 року в затопленому Кременчуцьким „рукотворним морем” с. Дубинка Чорнобаївського району Черкаської області. Закінчив філологічний факультет Черкаського педагогічного інституту. Вчителював, був на журналістській роботі. Голова Черкаської обласної письменницької організації (1988 - 1992 рр.).
Автор більше 40 книг, зокрема збірок оповідань і повістей: „Стежка в зеленому житі" (1977), „Час глибокої осені" (1979), „Високі-високі гори" (1984), „Вогонь, що спалює до тла" (1989), „Сонячний ранок" (1989, 2006, 2017), „Осіннє золото" (2004), „Досвіток вічного літа"(2005), „Пір'їна з крила Жар-птиці"(2005, 2006), „Чисті плеса", „Сонцем осяяний острів" (2015); збірки новел „У затінку сонця"(2007); романів „Пласти", „Метеори"(1986), „Голгофа любові" (1989, 2006); українського народного казкового роману „Диваківці, або Котигорошко і Понтій Пілат з Холодного Яру" (2008); збірки поезій „Симфонія весни" (2008); художньо-документальних повістей-есеїв „Геній правди" (Тарас Шевченко) (1989), „Ой Дніпро, Дніпро!.."(1991, 2006); 27-томного видання короткої іронічної прози „Пір'я" (1999-2004); вибраних творів у 2-х томах (2009); книг: мініатюр „У полум'ї листя" (2010); інтелектуальної прози: „Візок під дощем"(2012), „Війна не закінчилась" (2013), „Заповіт" (2014), „Велика риба" (2016); споминів „Людина з усмішкою" (2012); роздумів над прочитаним „Енергетика слова" (2008); роздумів у 2-ох книгах „Міражі істини, або шлях до Едему" (2015); найкращих творів „Соната вітражів" (2016); книги вибраних поетичних драм „Судна ніч" (1998), видання драматичних творів у 2-х томах „Монолог" (2004); комедії у співавторстві з Петром Линовицьким „Мерехлюндія" (2011); книг для дітей „Казки для Кирилка" (2006), „ Данилків календар"(2010,2011), "Реп'яшок"(2017); сценаріїв до документальних відеофільмів творчого об'єднання „Піраміда" — „По кому подзвін", „Завтра моє", „Палітра його душі", „Вічна мудрість", „Вогонь новий" та ін.
Твори перекладені російською, французькою, німецькою, болгарською, казахською мовами.
Заслужений діяч мистецтв України.
Лауреат обласної літературно-публіцистичної премії „Берег надії” ім. В. Симоненка (1995 ).
Член НСПУ з 1977 р.
Оберемок Віра Климівна (1.09.1945 – 09. 2015)
Прозаїк.
Народилася в с. Русалівка Маньківського району Черкаської області.
Закінчила факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка.
Працювала кореспондентом районних та обласних газет, у бібліотеках, очолювала літстудію.
Авторка збірок для дітей: «Їжакова сімейка» (1993) , «Дівчинка і білочка» (2005); книг «Дві половинки серця» (2006), «Береги-обереги» (2013; у співавт. із М. Сніжком); новел, оповідань, казок для дітей у всеукраїнській періодиці та виданнях української діаспори в США, Канаді, Австралії.
Лауреат конкурсу новел про Крим журналу «Країна».
Член НСПУ з 2012 р.
Прозаїк.
Народилася в с. Русалівка Маньківського району Черкаської області.
Закінчила факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка.
Працювала кореспондентом районних та обласних газет, у бібліотеках, очолювала літстудію.
Авторка збірок для дітей: «Їжакова сімейка» (1993) , «Дівчинка і білочка» (2005); книг «Дві половинки серця» (2006), «Береги-обереги» (2013; у співавт. із М. Сніжком); новел, оповідань, казок для дітей у всеукраїнській періодиці та виданнях української діаспори в США, Канаді, Австралії.
Лауреат конкурсу новел про Крим журналу «Країна».
Член НСПУ з 2012 р.
Підгорний Сергій Миколайович (25.04.1949 – 15.02.1995)
Прозаїк.
Народився в м. П'ятигорськ Ставропольського краю. Заочно закінчив Літературний інститут ім. М.Горького.
Працював верстатником, будівельником, вантажником, робітником у топографічній партії, кореспондентом у районних і обласних газетах. Писав російською мовою. У Черкасах з 1984 року.
Автор збірника повістей для підлітків «Раскопки скифского городища» (1984), науково-фантастичних збірників повістей і оповідань «Тихие истории» (1986), «Взгляд с нехоженой тропы» (1990), «Мозаика» (1990).
Член СП СРСР з 1987 р.
Прозаїк.
Народився в м. П'ятигорськ Ставропольського краю. Заочно закінчив Літературний інститут ім. М.Горького.
Працював верстатником, будівельником, вантажником, робітником у топографічній партії, кореспондентом у районних і обласних газетах. Писав російською мовою. У Черкасах з 1984 року.
Автор збірника повістей для підлітків «Раскопки скифского городища» (1984), науково-фантастичних збірників повістей і оповідань «Тихие истории» (1986), «Взгляд с нехоженой тропы» (1990), «Мозаика» (1990).
Член СП СРСР з 1987 р.
Руднєв Сергій Миколайович (21.09.1943 – 15.04.2017)
Поет, прозаїк, публіцист, композитор, музикант, автор-виконавець пісень.
Народився у м. Черкаси. Закінчив Черкаський технікум електрифікації та механізації сільського господарства, факультет фізичної культури Черкаського педагогічного інституту.
Працював тренером, викладачем Черкаського педагогічного інституту.
Автор поетичних збірок «Шепіт і крик» (1992), «Шалена повінь» (1994), «Обійми» (1998), вибраних творів «Жарини слів» (2009); численних публікацій у черкаських газетах «Серп і молот», «Черкаський край», часописах «Вітрила-80», «Жовтень», «Дзвін», «Апостроф», «Дике поле», «Холодний Яр», «Дошкільне виховання», «Розкажіть онуку».
Лауреат обласної літературної премії ім. В.Симоненка (2012), багатьох міжнародних та регіональних поетичних і пісенних конкурсів та фестивалів.
Член НСПУ з 1996 р.
Поет, прозаїк, публіцист, композитор, музикант, автор-виконавець пісень.
Народився у м. Черкаси. Закінчив Черкаський технікум електрифікації та механізації сільського господарства, факультет фізичної культури Черкаського педагогічного інституту.
Працював тренером, викладачем Черкаського педагогічного інституту.
Автор поетичних збірок «Шепіт і крик» (1992), «Шалена повінь» (1994), «Обійми» (1998), вибраних творів «Жарини слів» (2009); численних публікацій у черкаських газетах «Серп і молот», «Черкаський край», часописах «Вітрила-80», «Жовтень», «Дзвін», «Апостроф», «Дике поле», «Холодний Яр», «Дошкільне виховання», «Розкажіть онуку».
Лауреат обласної літературної премії ім. В.Симоненка (2012), багатьох міжнародних та регіональних поетичних і пісенних конкурсів та фестивалів.
Член НСПУ з 1996 р.
Савченко Анатолій Олексійович ( 1.05. 1936 - 09.2014)
Поет, прозаїк, художник.
Народився у м. Звенигородка.
Закінчив Черкаський державний педінститут.
Працював учителем та директором Шевченківської загальноосвітньої школи, вчителем мистецького факультету в Шевченківській спеціалізованій загальноосвітній школі-інтернаті, був при школі керівником літературної студії «Голос».
Автор поетичних збірок: «Стежинкою в стиглому житі» (2004), «Є куточок землі» (2005), «Нічого такого» (2006), «І слово диха на долоні», «Хто довкола або білі пелюстки глоду» (2008), «На неокраєнім крилі» (2008); книги ліричних нарисів «Понад Тікичем» (2006); буклета «Батьківщина Тараса Шевченка»; сотні буклетів, плакатів, листівок з епіграфами; численних публікацій в районній періодиці.
На слова А. Савченка написано ряд пісень.
Відмінник народної освіти України.
Лауреат обласної премії імені О. А. Захаренка.
Член НСПУ.
Поет, прозаїк, художник.
Народився у м. Звенигородка.
Закінчив Черкаський державний педінститут.
Працював учителем та директором Шевченківської загальноосвітньої школи, вчителем мистецького факультету в Шевченківській спеціалізованій загальноосвітній школі-інтернаті, був при школі керівником літературної студії «Голос».
Автор поетичних збірок: «Стежинкою в стиглому житі» (2004), «Є куточок землі» (2005), «Нічого такого» (2006), «І слово диха на долоні», «Хто довкола або білі пелюстки глоду» (2008), «На неокраєнім крилі» (2008); книги ліричних нарисів «Понад Тікичем» (2006); буклета «Батьківщина Тараса Шевченка»; сотні буклетів, плакатів, листівок з епіграфами; численних публікацій в районній періодиці.
На слова А. Савченка написано ряд пісень.
Відмінник народної освіти України.
Лауреат обласної премії імені О. А. Захаренка.
Член НСПУ.
Савчук Григорій Сидорович (27.06.1941 - 26.12.2000)
Поет.
Народився в с. Берестівець Уманського району Черкаської області.
Закінчив Чигиринський сільськогосподарський технікум.
Автор поетичної збірки «Душі джерела» (1996), «Дзвонкова криниця»; публікацій у колективних збірниках і періодиці.
Член НСПУ.
Поет.
Народився в с. Берестівець Уманського району Черкаської області.
Закінчив Чигиринський сільськогосподарський технікум.
Автор поетичної збірки «Душі джерела» (1996), «Дзвонкова криниця»; публікацій у колективних збірниках і періодиці.
Член НСПУ.
Світличний Костянтин Кирилович (5.03.1922 - 7.02.2001)
Прозаїк, критик.
Народився в багатодітній селянській родині в радгоспі «Грузький» Макіївського району Донецької області.
Закінчив Макіївську педагогічну школу, до війни викладав українську мову й літературу. Учасник Другої світової війни, був в окупації і на фронті, з війни повернувся інвалідом. Заочно закінчив учительський і педагогічний інститути з відзнакою. Працював завучем школи, займав редакторські посади - був старшим і головним редактором журналу «Донбас».
З 1974 р. жив і працював у Черкасах. Керував літературною студією «Ровесник» при газеті «Молодь Черкащини»..
Автор збірок гумористичних та сатиричних оповідань «Реп'яхи» (1957), «З висоти супутника» (1958), «Я і Каміла» (1961), «Стережись автомобіля» (1962), «Нерентабельна любов» (1965), «Гумористичні оповідання» (1973) та повістей «Чиє ти, небо» (1960), «Між солов'ями» (1963), «Серенади під териконами» (1970), «Легенди Чернечого озера» (1973), «Голубоока Сергіївка» (1977), «Не без усмішки» (1982), «Бувають і парадокси» (1986), «Вітько Кущ - петеушник» (1985), «Моральне обличчя Булкіна» (1997), художньо-документальної повісті «Лелеки над Сахнівкою» (1987), ряду нарисів про людей праці, надрукованих в журналі «Вітчизна».
Нагороджений значком «Відмінник народної освіти».
Член НСПУ.
Прозаїк, критик.
Народився в багатодітній селянській родині в радгоспі «Грузький» Макіївського району Донецької області.
Закінчив Макіївську педагогічну школу, до війни викладав українську мову й літературу. Учасник Другої світової війни, був в окупації і на фронті, з війни повернувся інвалідом. Заочно закінчив учительський і педагогічний інститути з відзнакою. Працював завучем школи, займав редакторські посади - був старшим і головним редактором журналу «Донбас».
З 1974 р. жив і працював у Черкасах. Керував літературною студією «Ровесник» при газеті «Молодь Черкащини»..
Автор збірок гумористичних та сатиричних оповідань «Реп'яхи» (1957), «З висоти супутника» (1958), «Я і Каміла» (1961), «Стережись автомобіля» (1962), «Нерентабельна любов» (1965), «Гумористичні оповідання» (1973) та повістей «Чиє ти, небо» (1960), «Між солов'ями» (1963), «Серенади під териконами» (1970), «Легенди Чернечого озера» (1973), «Голубоока Сергіївка» (1977), «Не без усмішки» (1982), «Бувають і парадокси» (1986), «Вітько Кущ - петеушник» (1985), «Моральне обличчя Булкіна» (1997), художньо-документальної повісті «Лелеки над Сахнівкою» (1987), ряду нарисів про людей праці, надрукованих в журналі «Вітчизна».
Нагороджений значком «Відмінник народної освіти».
Член НСПУ.
Сироватський Віктор Михайлович (26.05.1941 - 6.02.2008)
Прозаїк.
Народився в с. Никифорівка Ямського району Донецької області.
Закінчив філологічний факультет Черкаського педагогічного інституту та відділ журналістики Вищої партійної школи.
Працював літературним працівником, завідувачем відділу, відповідальним секретарем обласної газети «Молодь Черкащини», головним редактором та першим заступником генерального директора Черкаської обласної державної телерадіокомпанії.
Автор книжок прози «Двоє у серпні» (1984), «Провесінь» (1991), «Потаємні ручаї» (1998), «Росинки» (2002), «Вогонь останньої свічі» (2006), « Мелодії забутої весни», «Танго літньої ночі», «Мелодії життя» (2007); оповідок для літей «Мудрійко» (2006); публікацій у періодиці.
Заслужений працівник культури України.
Член НСПУ з 1999 р.
Прозаїк.
Народився в с. Никифорівка Ямського району Донецької області.
Закінчив філологічний факультет Черкаського педагогічного інституту та відділ журналістики Вищої партійної школи.
Працював літературним працівником, завідувачем відділу, відповідальним секретарем обласної газети «Молодь Черкащини», головним редактором та першим заступником генерального директора Черкаської обласної державної телерадіокомпанії.
Автор книжок прози «Двоє у серпні» (1984), «Провесінь» (1991), «Потаємні ручаї» (1998), «Росинки» (2002), «Вогонь останньої свічі» (2006), « Мелодії забутої весни», «Танго літньої ночі», «Мелодії життя» (2007); оповідок для літей «Мудрійко» (2006); публікацій у періодиці.
Заслужений працівник культури України.
Член НСПУ з 1999 р.
Софієнко Олексій Андрійович ( 12.09.1952 - 7.06.2011)
Поет.
Народився у с. Степанівка Драбівського району на Черкащині. Закінчив факультет кібернетики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка.
Працював учителем математики у школах Канева.
Автор поетичних збірок: «Материк світла» (1993), «Задзеркалля» (1992), «Голодне коріння» (1994), «Terra inkognita» (1996), «Воскресіння» (2006); численних публікацій у місцевій періодиці, альманахах «Вітрила'86», «Молоді черкаські поети'1989», «Черкаські поети'90», антології творів письменників Черкащини для дітей та юнацтва «Криничка» (2009), посібнику-хрестоматії «Гілочка. Письменники Черкащини — дітям» (2012); часописах «Київ», «Березіль», «Дзвін», «Жовтень», «Прапор», «Холодний Яр».
Переможець республіканського літературного конкурсу журналу «Донбас» (1991), лауреат обласного конкурсу, присвяченого 175-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка (1989), Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов» (1992), літературних премій «Благовіст» (2008), імені Богдана Нестора Лепкого, імені Лариси та Уляни Целевич-Стецюк (США), імені Михайла Масла.
Член НСПУ з 1997 р.
Поет.
Народився у с. Степанівка Драбівського району на Черкащині. Закінчив факультет кібернетики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка.
Працював учителем математики у школах Канева.
Автор поетичних збірок: «Материк світла» (1993), «Задзеркалля» (1992), «Голодне коріння» (1994), «Terra inkognita» (1996), «Воскресіння» (2006); численних публікацій у місцевій періодиці, альманахах «Вітрила'86», «Молоді черкаські поети'1989», «Черкаські поети'90», антології творів письменників Черкащини для дітей та юнацтва «Криничка» (2009), посібнику-хрестоматії «Гілочка. Письменники Черкащини — дітям» (2012); часописах «Київ», «Березіль», «Дзвін», «Жовтень», «Прапор», «Холодний Яр».
Переможець республіканського літературного конкурсу журналу «Донбас» (1991), лауреат обласного конкурсу, присвяченого 175-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка (1989), Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов» (1992), літературних премій «Благовіст» (2008), імені Богдана Нестора Лепкого, імені Лариси та Уляни Целевич-Стецюк (США), імені Михайла Масла.
Член НСПУ з 1997 р.
Тичко Олексій Миколайович
Поет, кліпмейкер.
Народився 6 липня 1961 року у м. Городищі Черкаської області. Працював у галузі зв’язку.
Автор збірок поезій ,,Міжсезоння” (2011), „Нерозгадані сни” (2013), "Ілюзії ранньої осені" (2017); публікацій в численних колективних виданнях; 30 пісень, які виконуються на професійній і аматорській сценах; близько 100 кліпів.
Переможець Всеукраїнського Інтернет-конкурсу „Чумацьким шляхом”. Лауреат літературно-мистеької премії імені Пантелеймона Куліша (2018).
Член НСПУ з 2016 року
Тупицький Юрій Петрович
Поет, прозаїк, кінодраматург, самодіяльний композитор.
Народився 14 квітня 1935 року в с. Воронинці Чорнобаївського району Черкаської області. Закінчив Черкаський педагогічний інститут (1958) та Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1967). Працював вчителем, режисером на Київській кіностудії ім. О.П. Довженка.
Автор книг: „Мелодія” (1999), „Білі мої лебеді”, „Голос опівночі”, „Семигори” (2005), „Гріхи наші” (2010), „Заговорений: хроніка одного життя” (2010), „Далекий поклик любові” (2013), „Семигори мої, Семигори” (2014).
Поставив фільми : „Сестра” (1967), „Таємниця партизанської землянки” (1974), „ Завтра вистава” (1977, співавт. сцен.), „Знайди свій дім” (1982, т/ф), „В лісах під Ковелем” (1984, т/ф), „Крижані квіти” (1986), „ Два кроки до тиші” (1991).
Автор близько 70 пісень.
Заслужений діяч мистецтв України (2002).
Лауреат регіональної літературно-мистецької премії ім. М.Старицького (2004).
Член НСПУ з 2012 р.
Фролова Майя Флорівна (6.01.1931 – 4.04.2013)
Прозаїк.
Народилася у м. Сміла на Черкащині.
Закінчила факультет російської філології Чернівецького університету. Працювала корректором у військвидавництві, редактором книжкових видавництв у Москві, Магадані, ведучою дитячого радіожурналу «Кораблик» у радіокомітеті Владивостоку.З 1972 р. жила і працювала в Черкасах. Понад 35 років керувала літературно-творчим гуртком «Пегасик» в Черкаській обласній бібліотеці для дітей (з 1975 р.).
Автор книжок оповідань і повістей: «Солнечная Северяния» (1962, 1965, 1970), «Над Тавдой-рекой» (1964, 1980), «Всего лишь барбос» (1968), «Есть на свете разные страны» (1969), «Счастье – оно какое?», «Рассказы первоклассника» (1977), «Задумайся о себе» (1978, 1985), «Ау, мама!...» (1979), «Гвардейская шапочка» (1981, 1990), «Гуси – красные лапки» (1970, 1983), «Козырка» (1983), «А вы мне – кто?» (1984), «Солдатом буду я», «Весенний коридор» (1986), «Девочка, которая придумала себя» (1987), «Не спеши становиться на колени...» (1989), «Найди меня, мама!» (1995), «Капризуля» (1999), «Де народився, там і згодився», «Мальчики, любите девочек! Атас!», «Побаски кошки Мотьки» (2003), «Отчим» (2005), «Дети войны», «Маленькие повести» (2006), . «Повести и рассказы», «М'яч у піднебессі» (2007); роману «Современная девочка» (1977, 1980); публікацій у щотижневику «Літературна Росія», журналах «Сім'я і життя", «Піонерія».
Писала російською та українською мовами, деякі твори перекладені на латвійську(1970).
Лауреат літературної премії ім. В. Короленка (1995). Нагороджена медаллю «Ветеран праці».
Член НСПУ з 1972 р. (член Спілки письменників СРСР з 1971 р.).
Прозаїк.
Народилася у м. Сміла на Черкащині.
Закінчила факультет російської філології Чернівецького університету. Працювала корректором у військвидавництві, редактором книжкових видавництв у Москві, Магадані, ведучою дитячого радіожурналу «Кораблик» у радіокомітеті Владивостоку.З 1972 р. жила і працювала в Черкасах. Понад 35 років керувала літературно-творчим гуртком «Пегасик» в Черкаській обласній бібліотеці для дітей (з 1975 р.).
Автор книжок оповідань і повістей: «Солнечная Северяния» (1962, 1965, 1970), «Над Тавдой-рекой» (1964, 1980), «Всего лишь барбос» (1968), «Есть на свете разные страны» (1969), «Счастье – оно какое?», «Рассказы первоклассника» (1977), «Задумайся о себе» (1978, 1985), «Ау, мама!...» (1979), «Гвардейская шапочка» (1981, 1990), «Гуси – красные лапки» (1970, 1983), «Козырка» (1983), «А вы мне – кто?» (1984), «Солдатом буду я», «Весенний коридор» (1986), «Девочка, которая придумала себя» (1987), «Не спеши становиться на колени...» (1989), «Найди меня, мама!» (1995), «Капризуля» (1999), «Де народився, там і згодився», «Мальчики, любите девочек! Атас!», «Побаски кошки Мотьки» (2003), «Отчим» (2005), «Дети войны», «Маленькие повести» (2006), . «Повести и рассказы», «М'яч у піднебессі» (2007); роману «Современная девочка» (1977, 1980); публікацій у щотижневику «Літературна Росія», журналах «Сім'я і життя", «Піонерія».
Писала російською та українською мовами, деякі твори перекладені на латвійську(1970).
Лауреат літературної премії ім. В. Короленка (1995). Нагороджена медаллю «Ветеран праці».
Член НСПУ з 1972 р. (член Спілки письменників СРСР з 1971 р.).
Хайбуллін Іскандер Сабирович (12.05.1947- 8.02.1999)
Прозаїк. Писав російською мовою.
Народився в Хабаровському краї у сім'ї військових медиків.
Закінчив Березняківське музичне училище Пермської області і Літературний інститут ім. А.М. Горького. Працював директором музичної школи.
Автор книги прози «Перелом» (1997), багатьох публікацій у періодиці.
Член НСПУ з 1998 р.
Прозаїк. Писав російською мовою.
Народився в Хабаровському краї у сім'ї військових медиків.
Закінчив Березняківське музичне училище Пермської області і Літературний інститут ім. А.М. Горького. Працював директором музичної школи.
Автор книги прози «Перелом» (1997), багатьох публікацій у періодиці.
Член НСПУ з 1998 р.
Хименко (Химко) Андрій Іванович (27.07.1919 - 18.12.1991)
Поет.
Народився в селі Адамівка (нині с. Рацеве) Чигиринського району Київської (нині Черкаської) області в селянській родині, яку втратив під час голодомору 1933 року.
Закінчив Черкаський медичний технікум і паралельно Черкаську середню школу робітничої молоді № 1, два курси заочного відділення літературного факультету Дніпропетровського університету.
Працював вихователем у Черкаському дитячому будинку інвалідів № 3, помічником державного санітарного інспектора в Соснівському курортному управлінні міста Черкаси.
У червні 1941 року був в окупації. В січні 1942 року був уперше заарештований гестапо. Останній, третій арешт відбував в Уманській тюрмі, з камери смертників якої був звільнений радянськими військами в грудні 1943 року. У 1944 році за доносом був засуджений військовим трибуналом Київського військового округу по статтях 54-І «а» і 54-ІІ КК УРСР до 10 років виправно-трудових таборів і 5 років ушкодження прав. Перебувачи у місцях ув'язнення з 1944 по 1953 рік, працював медфельдшером лікарні комбінату «Печорбуд» та лікарні комбінату «Інтавугілля». Після звільнення по закінченні терміну покарання був зісланий на поселення в розпорядження Кожвинського РВМ МВС Комі АРСР. Від подальшого перебування на засланні був звільнений у 1956 році Судимість і ушкодження прав були зняті у 1956 році.
У 1953 - 1964 роках працював старшим, головним бухгалтером і директором їдалень і ресторанів відділу робітничого постачання в місті Інта Комі АРСР та начальником відділу матеріально-технічного постачання управління комбінату «Інтавугілля».
В Черкасах з 1964-го року, де працював головним бухгалтером на різних підприємствах.
Автор роману-трилогії про Івана Сірка: «Засвіти» (1990), «Між орлами і півмісяцем» (1992), «Під Савур-Могилою» (1993); поеми «Анти» (2002); автобіографічної трилогії «У пазурах вампіра» (2008); публікацій у часописі «Холодний ЯР» та місцевій періодиці.
Член НСПУ з 1995 р.
Поет.
Народився в селі Адамівка (нині с. Рацеве) Чигиринського району Київської (нині Черкаської) області в селянській родині, яку втратив під час голодомору 1933 року.
Закінчив Черкаський медичний технікум і паралельно Черкаську середню школу робітничої молоді № 1, два курси заочного відділення літературного факультету Дніпропетровського університету.
Працював вихователем у Черкаському дитячому будинку інвалідів № 3, помічником державного санітарного інспектора в Соснівському курортному управлінні міста Черкаси.
У червні 1941 року був в окупації. В січні 1942 року був уперше заарештований гестапо. Останній, третій арешт відбував в Уманській тюрмі, з камери смертників якої був звільнений радянськими військами в грудні 1943 року. У 1944 році за доносом був засуджений військовим трибуналом Київського військового округу по статтях 54-І «а» і 54-ІІ КК УРСР до 10 років виправно-трудових таборів і 5 років ушкодження прав. Перебувачи у місцях ув'язнення з 1944 по 1953 рік, працював медфельдшером лікарні комбінату «Печорбуд» та лікарні комбінату «Інтавугілля». Після звільнення по закінченні терміну покарання був зісланий на поселення в розпорядження Кожвинського РВМ МВС Комі АРСР. Від подальшого перебування на засланні був звільнений у 1956 році Судимість і ушкодження прав були зняті у 1956 році.
У 1953 - 1964 роках працював старшим, головним бухгалтером і директором їдалень і ресторанів відділу робітничого постачання в місті Інта Комі АРСР та начальником відділу матеріально-технічного постачання управління комбінату «Інтавугілля».
В Черкасах з 1964-го року, де працював головним бухгалтером на різних підприємствах.
Автор роману-трилогії про Івана Сірка: «Засвіти» (1990), «Між орлами і півмісяцем» (1992), «Під Савур-Могилою» (1993); поеми «Анти» (2002); автобіографічної трилогії «У пазурах вампіра» (2008); публікацій у часописі «Холодний ЯР» та місцевій періодиці.
Член НСПУ з 1995 р.
Шапошник Микола Данилович (20.09.1934 - 9.02.2009)
Прозаїк, поет, публіцист, гуморист, композитор, співак, автор та виконавець козацьких пісень, художник.
Народився в с. Леськи Черкаського району на Черкащині.
Закінчив Одеське училище культури, Київський державний інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого.
Працював режисером драматичного колективу, кореспондентом черкаської районної газети, обласної газети «Молодь Черкащини». З 1990 року був на творчій роботі, створив і очолював самобутні гурти авторської козацької пісні «Черкаські козаки» та «Козак Мамай і брати-січовики».
Автор книжок прози «Година і десять днів» (1977), «Серпень» (1977), «Доля» (1977), «Де ти, Оксано?» (1985), «Козацька кров» (2008); поетичної збірки «Кохання, кохання...» (2006); гумористичних збірок циклу «Усмішки Козака Мамая» («Усмішки Козака Мамая», «Будьмо», «Гей, не журися!», «Лихом об землю», «Сміхомовки козака Мамая» та ін.); гумористичної збірки для дітей «Пригорщу сміху малечі на втіху» (1997); публікацій в місцевій пресі, часописах «Жовтень», «Прапор», «Холодний Яр».
Автор слів і музики багатьох козацьких пісень.
Лауреат Всеукраїнської премії гумористів імені Степана Руданського (1998) та премії імені гетьмана Петра Сагайдачного (2000).
Заслужений працівник культури України (1995).
Генерал-осавул Українського козацтва.
Член НСЖУ з 1970 р.
Член НСПУ з 1989 р.
Прозаїк, поет, публіцист, гуморист, композитор, співак, автор та виконавець козацьких пісень, художник.
Народився в с. Леськи Черкаського району на Черкащині.
Закінчив Одеське училище культури, Київський державний інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого.
Працював режисером драматичного колективу, кореспондентом черкаської районної газети, обласної газети «Молодь Черкащини». З 1990 року був на творчій роботі, створив і очолював самобутні гурти авторської козацької пісні «Черкаські козаки» та «Козак Мамай і брати-січовики».
Автор книжок прози «Година і десять днів» (1977), «Серпень» (1977), «Доля» (1977), «Де ти, Оксано?» (1985), «Козацька кров» (2008); поетичної збірки «Кохання, кохання...» (2006); гумористичних збірок циклу «Усмішки Козака Мамая» («Усмішки Козака Мамая», «Будьмо», «Гей, не журися!», «Лихом об землю», «Сміхомовки козака Мамая» та ін.); гумористичної збірки для дітей «Пригорщу сміху малечі на втіху» (1997); публікацій в місцевій пресі, часописах «Жовтень», «Прапор», «Холодний Яр».
Автор слів і музики багатьох козацьких пісень.
Лауреат Всеукраїнської премії гумористів імені Степана Руданського (1998) та премії імені гетьмана Петра Сагайдачного (2000).
Заслужений працівник культури України (1995).
Генерал-осавул Українського козацтва.
Член НСЖУ з 1970 р.
Член НСПУ з 1989 р.